ІНСТИТУТ СХОДОЗНАВСТВА АКАДЕМІЇ НАУК ТЕЖ ХОЧУТЬ ЛІКВІДУВАТИ

У зв’язку із загрозою ліквідації президією НАН України Інституту сходознавства ім. Агатангела Кримського вчена рада інституту заявляє про відсутність підстав для прийняття такого рішення.

Про це йдеться у рішенні загальних зборів трудового колективу закладу, текст якого є в розпорядженні Історичної Правди.

Вчена рада інституту заявляє про "відсутність суто наукових (та й будь-яких інших) підстав" для прийняття такого рішення.

"Без потужної спеціалізованої установи, яка б координувала зусилля науковців у цій галузі, вкотре можна говорити про зникнення сходознавства в Україні", - наголошується у рішенні зборів.

"Україна розвиває стосунки з країнами Сходу. Саме з розвитком економічних взаємин із цими регіонами ми пов’язуємо підйом української економіки, - ідеться в тексті рішення. - Суспільства Сходу треба вивчати у спеціалізованій установі НАН, де сконцентровані відповідні наукові кадри. Розпорошення колективу Інституту сходознавства по різних установах матиме згубні наслідки".

Науковці стверджують, що ліквідація або об’єднання інституту з іншими науковими закладами спричинить те, що з науки підуть "десятки сходознавців-філологів, релігієзнавців, філософів, які зараз працюють в Інституті сходознавства, але які не зможуть вписатися в концепцію новоствореного наукового закладу".

Збори ухвалили вважати пропозиції щодо ліквідації інституту або його приєднання до інших наукових установ такими, що несуть загрозу існуванню сходознавчої науки в Україні.

Також трудовий колектив звернувся до президента НАНУ академіка Бориса Патона з проханням об’єктивно розібратися в ситуації.

У разі збереження загрози ліквідації інституту або його приєднання до інших наукових установ трудовий колектив залишає за собою право вдаватися до "акцій, покликаних унеможливити ухвалення цього згубного рішення".

Рішення підтримали 36 із 36 присутніх на зборах трудового колективу.

Інститут сходознавства НАНУ засновано у жовтні 1991 року. У структурі Інституту працюють п’ять наукових відділів: історіографії та джерелознавства, класичного Сходу, Далекого Сходу, сучасного Сходу, Євразійського степу, а також науково-видавничий відділ і наукова бібліотека.

Інститут видає наукові журнали "Східний світ" і "Сходознавство", працює аспірантура, дві спецради (єдині в Україні по захисту дисертацій з історії країн Сходу і східних мов), опубліковано десятки монографій, щороку проводиться конференція "Сходознавчі читання Агатангела Кримського".

Як відомо, кілька днів тому аналогічну заяву зробив трудовий колектив Інституту археографії та джерелознавства НАНУ.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.