Спецпроект

Музей світового океану віддає дитинчат акули в "добрі руки"

"Віддамо акулу в хороші руки!", - з такою пропозицією до жителів Калінінграда змушені звернутися співробітники місцевого Музею світового океану.

Про це пише 1tv.ru.

У Музеї  більше шести років намагалися змусити плодитися хижих риб, які в неволі розмножуються вкрай неохоче. Домоглися свого і тепер не знають, куди дівати молодняк. Усі надії були на Вітю і Мусю - парі дорослих котячих акул створювали буквально райські умови: прикормлювали вітамінами, тримали в спеціальній воді. І , як виявилося, не дарма.

"Після таких певних зусиль наші акули стали розмножуватися. Щотижня ми збираємо по п'ять шість яєць, і через чотири місяці з цих яєць з'являються акулята " , - радіє , незважаючи ні на що, Надія Макєєва, завідуюча акваріумним залом.

Тепер Музей світового океану кишить акулами. Вільних ємностей для них не вистачає навіть у підсобних приміщеннях. Тому вихованців вирішили розпродати. За символічну ціну тут пропонують придбати незвичайних " кошенят ". У малюків  смугасті спини, святяться в темряві очі - тому різновид цих акул називають котячими. 

" Їдять практично все - морепродукти, філе риби. Людей не їдять , що важливо", - заспокоює потенційних господарів " кошенят " інженер- лаборант Музею світового океану Микола Шихалев. Але поки з трьох десятків маленьких акул жодна господаря так і не знайшла . Адже з часом такі "котята " виростають до півметра, часом трохи більше. У Музеї світового океану все ж сподіваються, що для цих акулят хороші руки знайдуться. Адже акваріуми потрібно терміново звільнити. В акулячої родині очікується чергове поповнення .

Теми

Левко Лук'яненко. Незалежність на день народження

Небагато світових політиків можуть похвалитися тим, що саме на їх день народження випадали доленосні події для їх країни. Саме така подія сталася у 1991-му. Україна стала незалежною. Левку Лук’яненку тоді виповнилося 63.

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.