Спецпроект

У львівському кінотеатрі відкриють музей Степана Бандери

Управляння культури Львівської міськради програло суд у справі оренди кінотеатру «Дзвін», в якому хочуть облаштувати заклад.

Про це пише varianty.net.

Галицький районний суд визнав законною ухвалу Львівської міськради "Про надання в оренду нежитлових приміщень цілісного майнового комплексу на вул. Шептицьких, 45" (кінотеатр "Дзвін"), відхиливши тим самим скаргу управління культури. Питання оренди лобіювалося депутатами від ВО "Свобода".

Передбачалось, що приміщення кінотеатру буде передано під створення музею Степана Бандери.

Міський голова Львова Андрій Садовий виступав проти винесення ухвали на розгляд сесії, аргументуючи це тим, що під виглядом передачі кінотеатру в оренду згодом може відбутися його приватизація шляхом викупу, що суттєво зменшить прибуток міського бюджету.

Ще більш принципову позицію виклала у своєму листі до депутатів начальник управління культури Ірина Подоляк, яка заявила, що вважає недоцільним створення музею Бандери, оскільки це буде глорифікація вождя, що притаманно так званим країнам третього світу, і прикладом чого є мавзолей Леніну.

Незважаючи на критику, депутати проголосували за ухвалу і приміщення кінотеатру "Дзвін" віддали в оренду ТОВ "Дзвін і К".

Головна претензія до депутатів стосувалась того, що приміщення будуть орендувати не на конкурсній основі.

Юристи управління культури вважають, що не провівши конкурс на право оренди майнового комплексу, депутати порушили свою ж ухвалу № 897 "Про врегулювання питань оренди майна територіальної громади м.Львова", якою чітко врегульовано, хто має право на оренду комунального майна без конкурсу, а хто повинен виборювати його в конкурсі на комерційних засадах.

Згідно з ухвалою, право на позаконкурсну оренду мають заклади культури та мистецтва. Але під це визначення, за твердженням юристів мерії, ТОВ "Дзвін і К" не підпадає, оскільки серед кодів його економічної діяльності відсутні такі, які дали б йому право називатися підприємством у сфері культури та мистецтва.

Теми

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.