Рада прийняла закони комуністів про "заперечення фашизму"

Верховна Рада проголосувала за закони проти вандалізації пам'ятників героям Другої світової і проти тих, хто "заперечує злочини фашистів".

Відповідні закони були підготовлені фракцією КПУ.

Закони запроваджують відповідальність (до 5 років позбавлення волі) за осквернення чи руйнування пам'ятників, "споруджених у пам'ять тих, хто боровся проти нацизму в роки Другої світової війни".

Інший закон вносить зміни у Кримінальній кодекс, якими передбачаєть покарання (до 2 років тюрми) за "публічне заперечення чи виправдання злочинів фашизму проти людяності, вчинених у роки Другої світової війни, зокрема злочинів, здійснених організацією "Вафен-СС" і підпорядкованими їй структурами..."

Також каратиметься "пропаганда неонацистської ідеології, виготовлення або розповсюдження матеріалів, у яких виправдовуються злочини фашистів і їх прибічників".

Лідер партії "ВО "Свобода" Олег Тягнибок зазначив, що положення закону нечіткі й неконкретні, оскільки "прибічниками фашизму можна буде вважати будь-кого, хто говорить патріотичні речі".

Історики теж відзначили нечіткість у деяких формулюваннях закону.

"Якщо викладач розповідає на лекції різні версії однієї події за різними джерелами - це буде вважатися публічним запереченням чи виправданням злочинів? - прокоментувала закон працівник Інститут історії України Марина Дубик. - А якщо видається збірка документів, яка включає у себе пропагандистські матеріали окупантів - це також підлягає дії закону?"

Дивіться також інші матеріали за темою "Закони"

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.

Антон Лягуша: «Зараз в Україні формується демократична пам’ять»

Інтерв’ю з Антоном Лягушею, кандидатом історичних наук, деканом факультету магістерських соціальних та гуманітарних студій Київської школи економіки (KSE) для Музею «Голоси Мирних» Фонду Ріната Ахметова.