Спецпроект

У Музеї Ханенків знову показують античну колекцію

Національний музей імені Богдана і Варвари Ханенків відкрив виставку "Антична колекція Музею Ханенків. Вибране".

Після тривалої перерви відвідувачам знову представлені близько 60 творів мистецтва Давньої Греції, Етрурії та Риму з музейного зібрання, повідомили ІП у музеї.
 
Вік "найстарших" предметів – понад 3 000 років, "наймолодших" – близько 1700. Серед них є вишукані розписні вази, теракотові статуетки, мармурові портрети, скляні флакони та келихи.

Більшість експонатів походить із  колекції Богдана та Варвари Ханенків, решта передані до музею протягом ХХ століття з інших установ та археологічних розкопок.

У кожного з цих предметів – власна історія. За кожним – роки побутування, століття забуття й десятиліття досліджень. Кожен із них є частиною грандіозної мозаїки античної культури, відтак випромінює притаманні лише їй величний спокій та гармонію – співмірні людині й такі потрібні нам у непевному сьогоденні.

Захід присвячено пам’яті Фані Мойсеївни Штітельман (1914-1992) – археолога, мистецтвознавця, провідної дослідниці колекції античного мистецтва Музею Ханенків.

Кураторка – Катерина Чуєва.

Виставка триватиме до 15 березня.

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.