Лондон відмовився повернути в Грецію античні артефакти

Прем'єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон заявив, що античні статуї з Парфенону, не повернуть Греції. Вони залишаться у власності Британського музею.

"Уряд Великої Британії має тверду давню позицію щодо скульптур, яка полягає в тому, що вони були законно придбані лордом Елгіном згідно з відповідними законами того часу і з моменту їх придбання на законних підставах належать Британському музею", - прокоментував Джонсон питання щодо повернення артефактів, інформує The Guardian.

 
Прем'єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон

Торік міністр культури Греції Ліна Мендоні назвала лорда Елгіна "серійним грабіжником", який вивіз артефакти незаконно.

Прем'єр-міністр Греції Кіріакос Міцотакіс зазначив, що врешті-решт Велика Британія "програє цю битву". Додав, що афінський Акрополь належить не лише Греції, а є пам'ятником світової культурної спадщини. І якщо світ дійсно хоче побачити монумент в усій його єдності та красі, то скульптури Парфенону мають повернутися на місце.

Франція вже погодилась повернути Афінам частину фризу, який Лувр довгий час вважав одним із найкоштовніших предметів своєї колекції. В обмін Греція на деякий час передала для виставок вражаючі античні вироби і скульптури з бронзи.

Кава і «Велика депресія»

Навряд чи бідні й голодні люди потребували насамперед кави, але на чашку вони бодай могли сподіватися. Відстоявши довжелезну чергу на доброчинну кухню, людина «отримувала миску кукурудзяної каші, часто без молока й цукру, і кухоль кави». Сільські жителі, втративши свої ферми, ставили на узбіччях намети і трималися на «квасолі і чорній каві». Дороті Дей згадувала, як чоловіки приходили до благодійних пунктів католицького робітничого руху "по одяг, черевики, шкарпетки чи плащ": "Коли у нас нічого не залишалося, ми казали: "Посидьте, випийте кави. Візьміть сендвіч". Кави ми варили дедалі більше".

Як зароджувалася французька плеяда Півдня України

Наприкінці XVIII – початку XIX століття Південь України певною мірою став привабливий для іноземних переселенців. У цей час уряд Російської імперії намагавсяу тому числі освоювати регіон руками західноєвропейців. Не останнє місце у цьому процесі займали французи, які утворили тут потужний конгломерат управлінців, аграріїв, промисловців та інших фахівців. Вони не просто приїхали заробляти гроші на торгівлі або вирощуванні винограду, але й дали поштовх до розвитку окремих галузей економіки, якими сьогодні тут продовжують користуватися (суднобудівництво, виноградарство, вівчарство, тощо).

Буркусь: хто сторожив спокій дому Франка?

Це був не безпородний дворовий собака (хоча і в тім нічого лихого нема, навпаки, не виключено, що й таких тримали Франки, бо принаймні в певний час пес був у них не один, а справжній гуцульський вівчур, полонинський собака, чи, як іще називають, карпатська вівчарка

У секторі «проблем ідеологічної боротьби»: історики та «перебудова»

Нині це Інститут історії України, а тоді слова "Україна" в назві інституту не було. Навіть у цьому в СРСР вбачали небезпеку. Всі спілкувалися російською, лише в одному відділі, де вивчали козаччину, українською. А аспірант Діма Табачник (який потім двічі у Януковича був міністром), ідучи до курилки повз цей відділ, казав: "Цвірінькають там цією українською"