ГУЛАГ зроблять візитною карткою Росії

Влада Республіки Якутія (РФ) планує заохочувати туризм у колишні зони ГУЛАГу, розташовані на території регіону. Відповідний проект було схвалено на колегії міністерства у справах підприємництва та розвитку туризму республіки.

Про це повідомляє урядова "Российская газета".

Для туристів планують "переобладнати" табори Дальбуду НКВД і Янстроя на річках Ольчан та Ільнекан і табори на Сендученському родовищі ауропігментів.

За словами міністра Катєріни Корміліциної, сьогодні ГУЛАГ має всі шанси стати візитною карткою для залучення туристів, об'єктом наукових досліджень та екскурсійних поїздок.

"На прикладі подій в Україні ми бачимо, як важливо зберігати свою історичну цінність, - наголосила чиновник. - Даний проект збереже не тільки історичну спадщину району і республіки, але й усієї Росії". 

Колишній виправно-трудовий табір "Симбір-Ольчан" у Якутії. Фото: В.Павлов, ria.ru

ГУЛАГ (Головне управління таборів) - підрозділ Народного комісаріату внутрішніх справ (НКВД), який керував системою виправно-трудових таборів у сталінському СРСР. Створений у 1934 році, хоча його прообрази існували з 1920-х.

Система об'єднувала 53 табірних управління з тисячами табірних відділень та пунктів, 425 колоній, а також більше 2000 спецкомендатур - загалом понад 30 тисяч місць ув'язнення.

За роки існування системи через ГУЛАГ пройшли від 18 млн до 28 млн (разом із засланцями і "спецпоселенцями") людей. З них у таборах померло близько 1,5 млн, хоча називають і більші цифри.

Систему було ліквідовано після смерті Сталіна. Однією з причин ліквідації ГУЛАГу стали масові повстання засуджених, провідну роль у яких грали в'язні з України.

Дивіться також інші матеріали за темою "ГУЛАГ"

Левко Лук'яненко. Незалежність на день народження

Небагато світових політиків можуть похвалитися тим, що саме на їх день народження випадали доленосні події для їх країни. Саме така подія сталася у 1991-му. Україна стала незалежною. Левку Лук’яненку тоді виповнилося 63.

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.