Російські філософи виступили проти "обов'язкової ідеології"

Підготовлений урядом РФ проект "Основ державної культурної політики" містить претензію на загальнообов'язкову ідеологію, що прямо заборонено статтею 13 Конституції Російської Федерації.

Про це йдеться у заяві членів Ученої ради Інституту філософії Російської академії наук.

За словами науковців, здивування у тексті проекту викликає однозначність тези "Росія не Європа", оголошеною "наріжною" в даному документі.

"Це суто приватне судження жодним чином не може розглядатися в якості незаперечної істини, - наголошують філософи. - Помилкою буде стверджувати, нібито ця теза підтверджується "всією історією народу і країни". Не можна не рахуватися з тим, що багато історичних діячів і кращих умів Росії дотримувалися прямо протилежного погляду".

На думку авторів заяви, держава більш сприяла б інтелектуальному життю Росії, якби організувала дослідження та обговорення теми російської ідентичності підтримкою відповідних проектів , конференцій, дискусійних майданчиків тощо, а не вирішувала "складні філософські питання" в директивному порядку.

"Принципи державної політики в галузі культури має розробляти насамперед саме суспільство , а не анонімні "робочі групи" при як завгодно авторитетному відомстві", - наголосили науковці.

Левко Лук'яненко. Незалежність на день народження

Небагато світових політиків можуть похвалитися тим, що саме на їх день народження випадали доленосні події для їх країни. Саме така подія сталася у 1991-му. Україна стала незалежною. Левку Лук’яненку тоді виповнилося 63.

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.