У Львові пропонують мораторій на пам'ятники Небесній Сотні

Ініціатив зі встановлення меморіальних знаків на честь загиблих під час подій на Майдані у січні-лютому 2014 року так багато, що варто ввести річний мораторій на встановлення будь-яких пам'ятників, знаків та таблиць.

Таку думку в ефірі tvoemisto.tv висловила заступник начальника управління культури Львівської міськради Ірина Магдиш.

Чиновник нагадала про народний звичай - пам'ятник на могилі померлого можна ставити не раніше, ніж через рік після його смерті.

"Народ розуміє оцю тонку межу, мусить бути якась дистанція, - зазначила Магдиш. - І вже тоді у спокійному психологічному стані, виважено, мудро та розважливо думати, яким чином і де створювати меморіал чи меморіали – це вже люди мають вирішувати".

Ще один важливий момент – перед встановленням будь-чого повинен відбутись дуже широкий, прозорий і відкритий конкурс.

"Не конкурс між собою і не приватні ініціативи, а конкурс відкритий з обов'язковим публічним обговоренням, - наголосила чиновниця. - Бо засмічувати наші міста речами, за які нам потім буде незручно, які не будуть виконувати свої функції, не варто".

За словами чиновниці, пам'ятник повинен не лише повертати до пам'яті, він повинен показувати, як жити в майбутньому, повинен учити.        

У Львові так багато ініціатив, щодо встановлення різноманітних пам'ятників, малих архітектурних форм, таблиць та знаків, що це починає перетворюватись у проблему, підкреслила замкерівника управління культури облради.

"Це робилося і далі робиться без огляду на архітектурний, історичний, урбаністичний контекст, без того, щоб поговорити з людьми і запитати, чи вони хочуть там той пам'яник чи таблицю.Люди не зважають, чи той об'єкт не вибивається з загального тла будинку, вулиці, району, чи він естетичний, чи делікатно втручається в тіло міста, чи не ріже око", – наголосила Магдиш.

Відтак, зараз у Львові чиновники разом з архітекторами, художниками і просто громадськими ативістами розробляють положення про порядок встановлення пам'ятників та пам'ятних знаків.

"Пішла просто величезна хвиля народної ініціативи зі встановлення пам'ятників, алей, фігур, таблиць на честь хлопців з Небесної Сотні, які загинули на Майдані, - зазначила чиновниця. - [Але] це матеріальний слід повинен не тільки бути у вигляді таблиць та алей".

Магдиш запропонувала ентузіастам зі створення меморіальних знаків спробувати інші варіанти увічнення пам'яті загиблих.

"Скажімо, облаштувати дитячий майданчик і написати на одній з лавочок, що це на честь Небесної сотні, - пояснила вона. - Або провести інтернет в якусь сільську школу і назвати, можливо, це смішно звучить, що це інтернет в честь Небесної Сотні. Це краще працюватиме на той результат, за який ці хлопці стояли і гинули. Вони гинули за життя, вони зовсім не гинули за смерть і за пам'ятники", – вважає Ірина Магдиш.

Інша сторона медалі, на її думку, це те, що дуже часто народна ініціатива не бере до уваги загальний план розвитку територій, загальний план району, не враховує місію і роль громадського простору як такого.

Як відомо, восени 2013 року львівський кавовий бренд профінансував пам'ятник "відкривачу кави для Європи" Юрію Кульчицькому у центрі міста. Монумент і процедура його встановлення обурили значну частину львівської громади.

У квітні 2014 року Нацбанк випустив пам'ятну медаль "Небесна Сотня на варті".

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.