У ФРН нагородили людей, які боролися з соціалістичною Німеччиною

У столиці Німеччини відбулося нагородження лауреатів Німецької національної премії 2014 року.

З нагоди 25-ї річниці падіння Берлінської стіни ними стали троє активістів протестного руху в Німецькій демократичній республіці [НДР - соціалістична частина Німеччини після Другої світової], повідомляє dw.de.

Також нагороду отримав архів "Громадянський рух", розташований у Лейпцигу, де восени 1989 року почалися мирні демонстрації, які у результаті привели до возз'єднання Німеччини.

Премія вручена пасторам з Лейпцига Крістіану Фюреру і Крістофу Вонненберґеру, а також правозахиснику Уве Швабе.

За словами засновників премії, в особі цих людей нагороджені всі жителі НДР, які в 1989 році виходили з протестом на вулицю.

"Я виступаю від імені тих багатьох, хто заслужив цю нагороду, - наголосив Швабе. - Це були люди, які своєю мужністю, незважаючи на загрозу відкриття вогню по демонстрантах, змусили комуністичну диктатуру встати на коліна".

Еколог і правозахисник Швабе восени 1989 році був першим кандидатом на арешт в списку органів держбезпеки НДР.

Пастори Фюрер і Вонненбергер були ініціаторами проведення молебнів про світ, що переросли в масову протестний рух, в якому брали участь десятки тисяч противників східнонімецького режиму. Під гаслом "Ми - народ" вони мирно виступали за демократичне оновлення держави.

Німецька національна премія вручається з 1997 року. Присуджує її Німецький національний фонд, розташований у Гамбурзі. Премія вшановує осіб та організації, які сприяли возз'єднанню Німеччини та зміцненню її ролі в Європі. Призовий фонд - 60 тисяч євро.

Дивіться також інші матеріали за темою "НДР"

Левко Лук'яненко. Незалежність на день народження

Небагато світових політиків можуть похвалитися тим, що саме на їх день народження випадали доленосні події для їх країни. Саме така подія сталася у 1991-му. Україна стала незалежною. Левку Лук’яненку тоді виповнилося 63.

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.