У Британії відкрили архіви КГБ, вивезені в 1992-му з Росії

Комітет державної безпеки (КГБ) СРСР вважав п'ятьох членів британського істеблішменту, які шпигували на Радянський Союз, безнадійними п'яницями, нездатними зберігати секрети.

Це випливає з щойно розсекречених документів, вивезених із Росії у 1992 році колишнім співробітником архівного управління КГБ, майором Василем Мітрохіним, повідомляє ВВС.

Британські та американські спецслужби вважають архів Мітрохіна найціннішим джерелом інформації про діяльність радянських спецслужб.

Документи, які співробітник архівного відділу Першого головного управління КГБ старанно копіював протягом 12 років, він спочатку ховав у молочних бідонах на дачі, а потім вивіз на Захід. Протягом 20 років до них не було відкритого доступу.

Тепер документи відкрито для доступу в Архівному центрі Черчілля (Кембріджський університет).

Серед тисяч вивезених Мітрохіним документів є також і характеристики британських шпигунів, які працювали на СРСР.

Зокрема, з цих документів можна дізнатися, що думали в КГБ про Гая Берджеса і Дональде Макліні - двох із п'яти студентів Кембриджського університету, завербованих радянською розвідкою в 1930-і роки.

В одному з розсекречених документів говориться, що Берджес "був постійно під впливом алкоголю", а одного разу, будучи п'яним, мало не розкрив той факт, що він шпигує на СРСР.

"Якось, вийшовши з пабу, він упустив на тротуар одну з папок, яку він виніс з міністерства закордонних справ", - йдеться в записці.

Про Дональда Макліна в тій же записці говориться, що "погано вміє зберігати секрети", і що він "постійно п'яний".

Там же сказано, що, судячи з усього, будучи п'яним, він розповів про свою роботу на радянську розвідку одній зі своїх коханок, а також своєму братові.

Розсекречені документи також наочно демонструють вражаючі масштаби шпигунської роботи "кембріджської п'ятірки", якій вдалося проникнути у вищі ешелони британської розвідки.

Наприклад, у першій половині 1945 один лише Берджес передав радянській розвідці 389 документів із грифом "цілком таємно", а в грудні 1949 року він відправив до Москви 168 документів.

Крім Берджеса і Макліна, в "кембриджську п'ятірку" входили Кім Філбі, Ентоні Блант, а також п'ята людина. Вважається, що це був Джон Кернкросс, який працював у міністерстві закордонних справ Британії і в контррозвідці.

Всі п'ятеро були завербовані в студентські роки в Кембріджі. Після університету вони зайняли провідні позиції в британському МЗС, в МІ-5, а також Секретній розвідувальній службі SIS, яку зазвичай називають МІ-6.

Незадовго до закінчення Другої світової війни Кім Філбі був призначений головою відділу МІ-6, що займався Радянським Союзом. Іншими словами, радянському шпигунові було доручене завдання боротьби з радянськими шпигунами.

Василь Мітрохін багато років працював в архівах КДБ і мав доступ до тисяч документів. Він розчарувався в комунізмі і радянському ладі і почав від руки копіювати документи, які, як він вважав, могли б бути цікаві західним країнам.

Його втеча до Великобританії вважається величезним успіхом британських спецслужб, оскільки привезені ним документи пролили світло на операції радянської розвідки в роки холодної війни.

Сам Мітрохін заявляв, що хотів би, щоб його записи були б доступні широкій публіці. Він помер в 2004 році, і його родичі разом з Архівним центром імені Черчілля в Кембриджі багато зробили для того, щоб втілити це його бажання в життя.

У Центрі імені Черчілля зараз відкриті для перегляду 19 з 33 папок із записами, зробленими Василем Мітрохіним. Частина інформації з архіву Мітрохіна досі залишається засекреченою.

Левко Лук'яненко. Незалежність на день народження

Небагато світових політиків можуть похвалитися тим, що саме на їх день народження випадали доленосні події для їх країни. Саме така подія сталася у 1991-му. Україна стала незалежною. Левку Лук’яненку тоді виповнилося 63.

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.