У Молдові видали підручник з історії Буджаку

П'ятикласники Гагаузької автономії (Молдова) вивчатимуть найдавніше минуле Буджаку - території між Дністром і Дунаєм.

З 1 вересня школярі навчатимуться за новим посібником, повідомляє gagauz.info.

За словами директора науково-дослідного центру імені Маруневич Петра Пашали, загалом було видано 700 примірників.

Навчальний посібник було розроблено спільно науковим центром, управлінням освіти, Комратським держуніверситетом та фахівцями з Академії наук Молдови.

 

Фахівці також планують перекласти підручник з російської на гагаузьку мову.

Поряд з цим завершується робота над випуском нової редакції орфографії та пунктуації гагаузької мови. Планується видати 500 примірників.

Гагаузи - тюркомовний народ (у більшості православний), який мешкає переважно на території Молдови. В Україні гагаузи живуть у Одеській області, де складають 1,1% населення регіону.

Буджак (із турецької "кут") - історична назва території між гирлами Дунаю і Дністра та Чорним морем.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.