В Росії хочуть комп'ютеризувати архіви

Міністерство культури Російської федерації підготувало концепцію розвитку архівної справи в країні до 2020 року.

Про це повідомляє Коммерсантъ.

У поняття "архіви" в РФ входять як центри зберігання історично цінних і унікальних документів (що представляють дослідницький інтерес), так і звичайні документосховищa, матеріали яких необхідні для організації правильної бюрократичної роботи.

Зараз в Росії працюють 15 федеральних архівів, 204 регіональних і 2263 муніципальних архіву.

Одним із способів виконання обох архівних функцій, з точки зору розробників, має стати підвищення електронної доступності документів.

Концепція Мінкульту, зокрема, передбачає забезпечення до 2020 року онлайн-доступу до опису всіх фондів, що знаходяться в державних і муніципальних російських архівах. До цього ж часу повинні бути описані і бути доступні в електронному вигляді до 40% справ, що містяться в державних архівах.

Всі державні архіви до 2020 року повинні обзавестися сайтами, які будуть надавати загальну інформацію і забезпечувати електронний доступ до документів. Ці сайти мають бути інтегровані з порталами державних і муніципальних послуг.

Концепція передбачає включення електронного документа в якості одиниці зберігання державних архівів: фахівці повинні пропрацювати систему заходів, що забезпечує захист збережених електронних документів від фальсифікації, а також продумати систему матеріально-технічної інфраструктури для зберігання, тобто серйозно комп'ютеризувати цю сферу.

Для того щоб звільнити архівні площі, пропонується скоротити час зберігання документів особового обліку з 75 до 20 років. Саме ці документи, що містять дані про робочі місця і трудовий стаж громадян, складають основний масив зберігання.

У 2013 році в російські державні та муніципальні архіви надійшло 5 млн документів особового складу, притому що кількість документів постійного зберігання склало 1,9 млн.

Про те, як буде реалізовано цю пропозицію і що воно означатиме в контексті підтвердження трудового стажу при призначенні пенсій (заради чого, власне, дані документи багато в чому і відправляються на зберігання та облік), з документа не цілком зрозуміло.

Як відомо, днями російський архів відмовив російському історику в доступі до документу з 1937 року.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.