В Росії хочуть комп'ютеризувати архіви

Міністерство культури Російської федерації підготувало концепцію розвитку архівної справи в країні до 2020 року.

Про це повідомляє Коммерсантъ.

У поняття "архіви" в РФ входять як центри зберігання історично цінних і унікальних документів (що представляють дослідницький інтерес), так і звичайні документосховищa, матеріали яких необхідні для організації правильної бюрократичної роботи.

Зараз в Росії працюють 15 федеральних архівів, 204 регіональних і 2263 муніципальних архіву.

Одним із способів виконання обох архівних функцій, з точки зору розробників, має стати підвищення електронної доступності документів.

Концепція Мінкульту, зокрема, передбачає забезпечення до 2020 року онлайн-доступу до опису всіх фондів, що знаходяться в державних і муніципальних російських архівах. До цього ж часу повинні бути описані і бути доступні в електронному вигляді до 40% справ, що містяться в державних архівах.

Всі державні архіви до 2020 року повинні обзавестися сайтами, які будуть надавати загальну інформацію і забезпечувати електронний доступ до документів. Ці сайти мають бути інтегровані з порталами державних і муніципальних послуг.

Концепція передбачає включення електронного документа в якості одиниці зберігання державних архівів: фахівці повинні пропрацювати систему заходів, що забезпечує захист збережених електронних документів від фальсифікації, а також продумати систему матеріально-технічної інфраструктури для зберігання, тобто серйозно комп'ютеризувати цю сферу.

Для того щоб звільнити архівні площі, пропонується скоротити час зберігання документів особового обліку з 75 до 20 років. Саме ці документи, що містять дані про робочі місця і трудовий стаж громадян, складають основний масив зберігання.

У 2013 році в російські державні та муніципальні архіви надійшло 5 млн документів особового складу, притому що кількість документів постійного зберігання склало 1,9 млн.

Про те, як буде реалізовано цю пропозицію і що воно означатиме в контексті підтвердження трудового стажу при призначенні пенсій (заради чого, власне, дані документи багато в чому і відправляються на зберігання та облік), з документа не цілком зрозуміло.

Як відомо, днями російський архів відмовив російському історику в доступі до документу з 1937 року.

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.