УКРАЇНСЬКУ ДОКУМЕНТАЛКУ ВИЗНАНО НАЙКРАЩОЮ В ІСТОРІЇ КІНО

Про це повідомляє Національний центр Олександра Довженка.

З більше 200 критиків і 100 фільммейкерів з усього світу, які взяли участь у складанні рейтингу, 110 назвали найкращим документальним фільмом всіх часів українську стрічку Дзиґи Вертова  "Людина з кіноапаратом" (1929), вивівши її на першу сходинку найавторитетнішого кінорейтингу.

Дзиґа Вертов (Давид Кауфман) - радянський кінорежисер, один із засновників і теоретиків документального кіно. У 1927-30 роках співпрацював з Всеукраїнським фото- і кіноуправлінням (ВУФКУ) - державною кінематографічною організацією Української соціалістичної радянської республіки.

У ВУФКУ Вертов створив три своїх найвідоміші фільми - "Людина з кіноапаратом", "Одинадцятий" і один із перших звукових фільмів "Ентузіазм" ("Симфонія Донбасу"). Вважається одним із творців кліпової техніки монтажу.

"Людина з кіноапаратом" - друга стрічка Дзиґи Вертова, створена на Одеській кінофабриці Всеукраїнського фотокіноуправління (ВУФКУ) спільно з талановитим братом-оператором Михаїлом Кауфманом.

Виключений з Совкіно, де працював доти, Вертов був запрошений до України керівництвом ВУФКУ, яке лояльніше ставилось до мистецьких експериментів, час яких в Росії вже минув.

Ліберальна політика українського уряду наприкінці 1920-х на противагу догматичній і дедалі більш прескриптивній політиці в Росії, спричинила справжній потік еміграції кіномитців в Україну: свої експерименти змогли тут здійснити Дзиґа Вертов, Михаїл Кауфман, Микола Шпиковський, Іван Перестіані, Ніколай Охлопков та Владімір Маяковський, який створив для ВУФКУ три кіносценарії.

Неоднозначно сприйнятий критиками, й зовсім незрозумілий аудиторії, авторефлексивний експеримент Вертова невдовзі був викреслений з історії радянського кіно й надовго забутий. "Людину з кіноапаратом" згадали лише в 1960-х роках по смерті режисера, коли кінематографісти французької "нової хвилі" перевідкрили його творчість.

Знятий в Одесі, Києві та Харкові, фільм є методологічним посібником для кінодокументалістів і одночасно "фільмом про фільм", в якому ставляться питання про природу безпристрасної фіксації реальності.

"Людина з кіноапаратом", маніфест Вертовської футуристичної концепції "кіноока" є взірцем неймовірного монтажного експеримента, "кіносимфонії" про життя радянського мегаполіса, в якому ще рясно розлиті ознаки славетної політики українізації - написи, гасла, плакати тощо.

Фільм "Людина з кіноапаратом" переміг в рейтингу журналу Sight & Sound попри те, що до нього було номіновано понад 1000 фільмів від зародження кінематографа до наших днів, кожен п'ятий з яких був знятий після 2000 року: тим неймовірніше, що німа стрічка 1929 року отримала таке визнання кінопрофесіоналів.

Журнал Sight & Sound - найстаріший з існуючих кіножурнал у світі, який виходить в Великобританії з 1932 року. З 1952 року щодесятьроків журнал публікує рейтинги найвизначніших ігрових фільмів всіх часів за результатами опитувань сотень кінопрофесіоналів з усього світу. Рейтинг Sight & Sound вважається найавторитетнішим в середовищі кінематографістів.

В останньому рейтингу 2012 року "Громадянин Кейн" Орсона Веллса, фільм-лідер рейтингу впродовж останніх 50 років, вперше був витіснений з першої позиції тріллером Адьфреда Гічкока "Запаморочення".

В цьому ж рейтингу, в якому не розрізнювались ігрові та неігрові фільми, "Людина з кіноапаратом" посіла феноменальне 8 місце серед фільмів всіх часів, що й спонукало BFI запровадити окремий рейтинг документальних фільмів.

Також: "ВУФКУ - часи прибуткового і масового українського кіно. ФОТО"