АНОНС:Дослідники України та Польщі обговорять трагічні сторінки спільного минулого

Про сталінські “поля смерті” в Україні, про українців та поляків – жертв комуністичного терору, про злочинні депортації говоритимуть провідні українські та польські науковці на конференції «Спільне минуле. Українці та поляки – жертви комуністичного терору».

Серед них, зокрема, Володимир В’ятрович, Голова Українського інституту національної пам’яті, Й. В. Генрик Літвін, Надзвичайний та повноважний Посол Республіки Польща в Україні, Юрій Шаповал, доктор історичних наук, професор, Славомір Кальбарчик, доктор історії, керівник відділу наукових досліджень Інституту національної пам’яті Польщі, Олег Бажан, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту історії України НАН України та інші.

У рамках конференції презунтують фільм Першого національного "Місце пам´яті – Биківня" та збірник наукових праць "Биківня в системі політичних репресій УРСР у 19371941 роках: дослідницькі рефлексії та інтерпретації".

Програма конференції:

25 березня з 10.00 до 18.00:

10.00 Вітальні виступи організаторів

10:15 Презентація документального фільму "Місце пам´яті – Биківня", Перший Національний, 2013 рік

11.10 Вступне засідання

12.15 Панель І. Археологія та мартирологія злочину

14.45 Панель ІІ. Злочин сталінських депортацій: дослідження, усвідомлення, пам’ять

17:00 Презентація збірника наукових праць Всеукраїнської наукової конференції – "Биківня в системі політичних репресій УРСР у 19371941 роках: дослідницькі рефлексії та інтерпретації", що відбулася в Києві 20 листопада 2013 року

17.20 Завершення

17.50 Заключне слово організаторів

Програма доступна для завантаження у форматі .pdf: українськоюпольською.

Організатори: Український інститут національної пам’яті, Інститут політичних і етнонаціональних досліджень імені І. Ф. Кураса НАН України, Київське польське культурно-освітнє товариство імені Адама Міцкевича, Міністерство культури України, Національний історико-меморіальний заповідник "Биківнянські могили", Науково-видавниче об’єднання "Дух і Літера", Посольство Республіки Польща в Україні

Адреса: Інститут політичних і етнонаціональних досліджень імені І.Ф. Кураса (м. Київ, вул. Кутузова, 8)

Биківнянські могили - місце масового поховання жертв політичних репресій в СРСР 1937-1941 років. Розташоване в лісовому урочищі неподалік селища Биківня (зараз околиця Києва).

Офіційно будівництво спеціальної зони для таємних поховань радянська влада розпочала у Биківні в 1936 році. Тут здійснювалися масові захоронення осіб, замучених під час допитів або страчених органами Народного комісаріату внутрішніх справ у Києві.

Вироки виконувалися в підвалах приміщення Київського обласного управління НКВД (нині там знаходиться Український інститут національної пам’яті, вул. Липська, 16), звідки тіла вночі відвозили до Биківні. Перед радянсько-німецькою війною заарештованих знищували безпосередньо біля виритих у лісі ям.

Кількість похованих остаточно не встановлена: називають цифри від 6-7 тисяч до більше 100 тисяч жертв. У 2009 році СБУ заявила, що знає і може архівно підтвердити прізвища 14 191 особи, яким було винесено вироки в Києві та які захоронені в Биківні.

На сьогодні в Україні виявлено 18 таких місць захоронень жертв масових політичних репресій 1937-1941 рр. Зокрема: місце, де згодом збудовано Центральний універмаг в Хмельницькому, парк культури і відпочинку у Вінниці, 9-й кілометр Запорізького шосе, центральне міське кладовище в Сумах.

Дивіться також інші матеріали за темою "Биківня"

Левко Лук'яненко. Незалежність на день народження

Небагато світових політиків можуть похвалитися тим, що саме на їх день народження випадали доленосні події для їх країни. Саме така подія сталася у 1991-му. Україна стала незалежною. Левку Лук’яненку тоді виповнилося 63.

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.