На Чернігівщині протиправно встановили пам’ятник Леніну

На Чернігівщині відновили пам’ятник Леніну, у той час, коли Україна з усіх сил намагається позбавитись комуністичного тоталітарного спадку. Український інститут національної пам’яті звернувся з листом щодо протиправності цього до Міністра внутрішніх справ Арсена Авакова та прокурора Чернігівської області.

"Якщо порівняти мапу України, на яку нанесені дані про пам’ятники чи вулиці Леніна, і співставити її з даними про рівень життя місцевого населення по регіонах, то ми побачимо: де було більше Ленінів, там нижчий рівень самозайнятості, менша мобільність людей - вони переважно не покидають теренів свого району. Там, де на такій карті найбільше ленінів, там нині триває війна", - заявляє голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович.

З початку Революції гідності в Україні розпочали стихійно демонтувати пам’ятники Леніну. За рік "ленінопаду" їх прибрали більше півтисячі. Зокрема, 27 лютого 2014 року невідомі активісти демонтували монумент радянському лідеру в м. Семенівка Чернігівської області. Проте місцеві комуністи вирішили його відновити.

Через рік, уже після ухвалення Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки", з ініціативи місцевих активістів Комуністичної партії України у міському парку на новому місці був урочисто відкритий пам’ятник В.І. Леніну, таким чином порушено закон.

 Віновлений пам'ятник Леніну в міському паку Семенівки
Адже, згідно закону, до 31 листопада 2015 року мають бути демонтовані пам’ятники особам, які обіймали керівні посади у комуністичній партії (від секретаря райкому і вище), вищих органах влади та управління СРСР, УРСР, інших союзних або автономних республік, працівників органів держбезпеки.
14 липня цьогоріч Семенівська міська рада ухвалила рішення "Про створення меморіального комплексу на території Семенівського міського парку". Це відбулось уже після встановлення пам’ятника і не легітимізує його.

Щодо цього випадку від Українського інституту національної пам’яті до Міністра внутрішніх справ та прокурора Чернігівської області надіслано листа, у якому йдеться:

"Такі дії міської ради є грубим порушенням пункту 4 частини 1 статті 1, частини 1 статті 3 та частини 1 статті 4 Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" […]

Пам’ятник В.І. Леніну встановлений у міському парку, який є місцем громадського користування. З огляду на це, у діях посадових осіб Семенівської міської ради та представників КПУ, які здійснили встановлення пам’ятника в міському парку, можуть містити ознаки злочину, передбаченого статтею 436-1 Кримінального кодексу України.

Враховуючи викладене просимо:

1.     Провести перевірку викладених в цій заяві обставин.
2.     Притягти винних осіб до відповідальності."     

Фахівці з права Українського інституту національної пам’яті переконані, що порушники закону "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" будуть покарані, що стане прецедентом і утримає від подібних кроків політичні сили та мешканців інших регіонів.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.