Спецпроект

"Голодомор: зернятко надії" - інтерактивний Урок пам'яті для дітей

Урок "Голодомор: зернятко надії" знайомить дітей з основними поняттями теми Голодомору у формі, яка не травмує дитячу психіку, пробуджує в дітей поцінування хліба, взаємодопомогу, людяність та вміння співпереживати.

У рамках вшанування 82-х роковин Голодомору відбудеться публічний інтерактивний урок для дітей 7-9 років. Захід включатиме ознайомлення дітей з музеєм, а також 40 хвилин розповіді, питання, відповіді, транслювання відеосвідчень, робота з методичними картками.

Такий вид занять було започатковано музеєм у жовтні 2015 року на відкритому семінарі для вчителів історії шкіл міста Києва, де їх навчали методиці викладання теми Голодомору в школі.

Урок розроблено на основі методичного посібника історика-методиста Олександра Войтенка "Голодомор: людський вимір трагедії", рекомендацій Почесного консула Канади в Україні, педагога і громадської діячки Оксани Винницької-Юсипович та психолога Людмили Гридковець.

Інтерактивні уроки такого типу розробляють і проводять у музеї для школярів різних вікових категорій.

Акредитація на урок: 044 254-45-12, memohood@ukr.net

Нагадаємо, що 28 листопада 2015 Україна вшановуватиме мільйони жертв Голодомору. Влада та громадськість спільно пом’януть убитих геноцидом. Відповідний Указ днями підписав Президент України. 82 роковини пройдуть під гаслом: "Люди правди. Щоб світ знав" в пам’ять кожного, хто в часи геноциду та інформаційної завіси долав брехню та байдужість і свідчив про Голодомор.

Додатково інформації по цьогорічному вшануванню можна подивитися на сайті УІНП. Архів з медіаматеріалами оновлюється.

Публічний інтерактивний Урок пам'яті

23 листопада (понеділок), 14.00

Місце: Національний музей "Меморіал жертв Голодомору" (м. Київ, вул. Лаврська, 3)

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.