В Росії оцифровують базу даних втрат у Першій світовій

Федеральна архівна агенція (РФ) обіцяє оцифрувати нещодавно виявлену картотеку втрат Російської імператорської армії в Першій світовій війні до 2018 року.

Про це повідомляє Інтерфакс із посиланням на керівника агенції Андрєя Артізова.

"Ми розраховуємо, що вже до кінця 2017 року можна буде шукати необхідну інформацію за прізвищем, ім'ям, по-батькові, за званням та чином, за номером військової частини, за місцем битви, за долею (убитий, поранений, контужений), за місцем поховання", - озвучив плани Артізов.

Він зазначив, що у знайденій картотеці - близько 8 млн карток. Наразі оцифровано понад 3 млн з них.

Створити електронну базу даних втрат закликав в січні 2014 року спікер Держдуми РФ Сєрґєй Наришкін. Тоді він звернув увагу на унікальну картотеку Тобольського музею-заповідника. У ній - відомості Бюро обліку втрат на фронтах Першої світової війни з даними 7 млн ​​осіб.

На думку військового історика, доцента істфаку КНУ ім.Шевченка Андрія Руккаса, під час Першої світової війни загинуло до 1,5 млн українців - як мобілізованих до РІА й Австро-Угорської армії, так і цивільних.

Нагадаємо, в серпні 2014 року обіжений президент РФ Владімір Путін заявив, що у Росії вкрали перемогу в Першій світовій війні.

Російська імперія (після лютого 1917 року - Російська республіка) брала участь у Першій світовій війні з 1 серпня 1914 року до підписання Брест-Литовського миру за участю Української Народної республіки 3 березня 1918 року. Більшість бойових дій Східного театру війни відбувалися на території України (Карпати, Галичина, Волинь, Поділля).

За даними ГУ Генерального штабу від жовтня 1917, втрати Російської імператорської армії склали 775 тисяч осіб. За даними Центрального статистичного управління СРСР від 1925 року, загинуло та зникло безвісти близько 855 тисяч.

Сучасні історики стверджують, що втрати РІА - значно більші, до 2,5 млн людей, (з них близько 600 тисяч - українців). Також внаслідок бойових дій загинуло близько 1 млн цивільних підданих Санкт-Петербурга.

Левко Лук'яненко. Незалежність на день народження

Небагато світових політиків можуть похвалитися тим, що саме на їх день народження випадали доленосні події для їх країни. Саме така подія сталася у 1991-му. Україна стала незалежною. Левку Лук’яненку тоді виповнилося 63.

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.