Головну вулицю Миколаєва перейменували з Леніна на Центральну

Міський голова Миколаєва Олександр Сенкевич в рамках законів про декомунізацію підписав розпорядження про перейменування понад 120 топонімів у місті.

Крім вулиць, перейменовано проспекти, ряд парків і Ленінський район, повідомляє news.pn.

Зокрема, проспект Жовтневий тепер буде називатися Богоявленським, a проспект Леніна - Центральним. Проспект Героїв Сталінграду не перейменовувався.

"Даний проспект не носить ім'я Сталіна як такого, а названий на честь героїв, які загинули під час Сталінградської битви, - пояснив мер. - Серед них були й миколаївці. Тому було прийнято рішення не перейменовувати проспект".

Ленінський район міста перейменовано на Інгульський.

Вулиця Васляєва тепер буде називатися Театральна, вулиця Радянська - Соборна, площа імені 61-го комунара - площа Адміралтейська,  Кіровський проїзд - Троїцький, провулок Павлика Морозова - Cарматівський провулок, вулиця Володарського - Друга Екіпазька, вулиця Чигрина - Прикордонна, вулиця Скороходова - Ковальська, вулиця Карла Маркса - Андрея Шептицького, вулиця Карла Лібкнехта - вулиця Шнеєрсона.

Сенкевич зазначив, що Менахем-Мендл Шнеєрсон - сьомий в роду Любавицького ребе, народився в Миколаєві, вів активну громадську діяльність, створив центри хасидського руху в багатьох містах Європи й Америки.

Розглядався й історичний варіант назви вулиці - Чернігівська. Мер розповів, що міська рада пішла назустріч одній із єврейських громад Миколаєва, яка звернулася з проханням увічнити ім'я ребе в назві вулиці.

Нові назви отримали деякі парки Миколаєва: парк імені Петровського - парк Народний Сад, парк Ленінського комсомолу - парк Юність, Піонерський сквер - сквер Юних героїв, сквер Пролетарський - Манганарієвський, Сиваський сквер - Аркасовський.

Сенкевич додав, що деякі вулиці були перейменовані не так, як пропонувала комісія. Причиною тому стали побажання мешканців цих вулиць.

Раніше представники громадських організацій, краєзнавці та історики сперечалися, як перейменувати проспект Леніна - одні виступали за повернення йому історичної назви Херсонський, інші пропонували назвати його Таврійським, треті - проспектом Свободи тощо.

Мерія вирішила обрати "саме нейтральну назву - Центральний", оскільки проспект проходить через весь центр і є основною транспортною артерією міста.

Вулиця "Правди" залишилася з тією назвою, але без лапок (вулиця Правди) - не за назвою головної комуністичної газети, а "в честь філософської категорії".

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.