У Києві відкрилася виставка про участь українців у Другій світовій війні

У Київському міському будинку учителя відкрилася документальна виставка "У спільній боротьбі", присвячена українцям, які боролися з нацизмом у складі армій країн антигітлерівської коаліції та рухах Опору.

Виставковий проект є результатом співпраці Центрального державного архіву зарубіжної україніки та Національного музею історії України у Другій світовій війні.

Невідомі широкому загалу документи містять інформацію про участь українців у лавах радянської армії, збройних сил Канади, США та Франції у бойових діях, що проходили у Великій Британії, Франції, Німеччині, Італії, Польщі, Австрії, Чехословаччині, Угорщині, Болгарії, Румунії, Литві, Латвії тощо.

 

Окрім широкої географії військових дій, у яких брали участь українці, документи виставки інформують також про реакцію українців закордоння на початок війни та їх готовність добровільно вступати у військо, про високий професійний рівень українських вояків союзницьких армій та їх участь у підпіллі

Виставка репрезентує долі українських родин, чиї сини і дочки в лавах армій різних країн наближали перемогу над нацизмом.

Документальні джерела також висвітлюють участь українських громад у численних акціях допомоги воякам.

Особливу увагу зосереджено на документах, які красномовно свідчать про бойові успіхи та нагородження українських воїнів держав-переможниць. Окремий блок експозиції розкриває й трагічну сторону подій Другої світової війни – втрати серед українських вояків.

Значне місце в експозиції займають матеріали Героїв України Євгена Березняка, Олексія Береста, Олеся Гончара, Кузьми Дерев’янка, Героя Радянського Союзу Пилипа Жмаченка, Народного Героя Югославії Андрія Вітрука, родин Чумаків та Спачинських, чиї сини в лавах різних армій наближали перемогу, а також героїчних жінок  Ніни Мігової та Анни Храпливої та багатьох інших.

Документальна розповідь ведеться на тлі трагічних воєнних баталій і формує образ "українського воїна – з душею Шевченка, з кров’ю Мазепи, з серцем Лесі Українки…", готового віддати життя заради своєї Батьківщини. Адже боротьба з ворогом у складі армій держав-союзників була для українців водночас і боротьбою за Україну.

Адреса: м. Київ, вул. Володимирська, 57 (Київський міський будинок учителя)

Вхід вільний. Виставка триватиме до 20 травня 2016 р.

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.