Спецпроект

Інститут національної пам’яті засуджує вандалізм щодо українських могил у Польщі

Акти вандалізму, як на могилах УПА у Пикуличах у Польщі, шкодять українсько-польському взаємопорозумінню.

Днями стало відомо про наругу над двома братськими могилами, в яких поховані останки 47-ми вояків Української повстанської армії, на Українському воєнному кладовищі у селі Пикуличах, Республіка Польща. До надмогильних плит невідомі прикріпили гранітні дошки з написами, що тут поховані "бандерівські бандити" й "кати".

Український інститут національної пам’яті наголошує, що такі інциденти є неприпустимими, вони шкодять як взаєморозумінню між українським та польським народами, так і взаємовідносинам між державами Україна та Республіка Польща.

Про це ідеться в заяві Інституту.

Як повідомлялося раніше, Український інститут національної пам’яті та польський Instytut Pamięci Narodowej доклали значних зусиль, щоб відновити діалог довкола складних сторінок спільного минулого у форматі Українсько-польського форуму істориків.

"Такий формат дає змогу мінімізувати вплив політики та досягнути більш конструктивного підходу в обговоренні непростих українсько-польських взаємин. Всі ці кроки спрямовані на те, щоб подолати минулий травматичний досвід", — підкреслюють в установі.

"Натомість такі акти вандалізму, як на Українському воєнному кладовищі у Пикуличах, перешкоджають діалогу. Вони не додають розуміння та не сприяють вшануванню пам’яті тих, хто постраждав у ті складні часи, а лише сіють ворожнечу, якою може скористатися третя сторона", — наголосила українська сторона.

Український інститут національної пам’яті скерував листа до Міністерства закордонних справ України з проханням звернутися до польської влади із закликом усунути наслідки акту вандалізму, провести розслідування та притягнути винних до відповідальності.


Довідкова інформація


Українське воєнне кладовище в Пикуличах є місцем поховання загиблих в’язнів табору для військовополонених Галицької армії та Армії УНР. Упродовж 1920-1921 рр. на Українському воєнному кладовищі у Пикуличах було перепоховано близько 2 000 українських військовослужбовців.

Під час панування комуністичного режиму у Польщі територію цвинтаря перетворили на сміттєзвалище. Відновила цвинтар у 1990 р. українська громада Перемишля. У 2000 р. Рада охорони пам’яті боротьби та мучеництва Республіки Польща розширила територію цвинтаря – 27 липня того ж року у двох окремих братських могилах були перепоховані останки ексгумованих у селах Бірча та Лішня 47 вояків УПА.

На могилах коштом Ради охорони пам’яті боротьби та мучеництва Республіки Польща були встановлені надгробні таблиці з відповідними україномовними написами.

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.