У Харкові встановили меморіальну дошку засновнику сучасної Польщі Юзефу Пілсудському. ФОТО

Пам’ятний знак на честь керівника Польської соціалістчиної партії та Голови Польської держави було встановлено 15 листопада.

Дошка прикрашатиме стіну Української інженерно-педагогічної академії на вул. Університетській, 16, передає офіційний сайт Харківської міської ради.

Саме на її місці розташоувалася перша будівля Харківського імператорського університету, на медичному факультеті якого Юзеф Пілсудський навчався в 1885—1886 роках.

Подію приурочено до Дня незалежності Польщі 11 листопада.

 

"Юзеф Пілсудський — перший державний діяч, який заявив, що Україна повинна бути незалежною. Сьогодні це дуже значущі слова для кожного українця. Харків тісно пов'язаний з Польщею, ми цінуємо дружбу наших країн, побратимські відносини з містом Познань і співробітництво з іншими польськими містами.

Щорічно ми разом схиляємо голови на Меморіалі жертвам тоталітаризму біля могил поляків і українців. У День незалежності Польщі, 11 листопада, разом з Генконсулом Республіки Польща Янушем Яблонським ми посадили дерево в парку Горького як символ дружби між нашими країнами. І я впевнений, що сьогоднішня подія дасть ще один поштовх до розвитку наших міжнародних відносин", — зазначив заступник харківського міського голови Ігор Терехов, присутній на церемонії.

 

Крім нього в урочистій церемонії також узяв участь Надзвичайний і Повноважний Посол Республіки Польща в Україні Ян Пекло, який зазначив:

"Це дуже емоційний день для мене. Батько моєї матері дружив з Юзефом Пілсудським. Я сердечено вдячний всім, хто допоміг зробити все, щоб ця меморіальна дошка з'явилася на цій будівлі".

Автором меморіальної дошки став харківський скульптор Олександр Рідний.

ДОВІДКА:

Юзеф Пілсудський (1867—1935) — член Польської соціалістичної партії, засновник Польської військової організації та Польських легіонів (1914—1918) у складі австро-угорської армії, що боролися за незалежність Польщі під час Першої світової війни.

У 1918—1922 роках — Голова Польської держави, маршал Польщі. У 1926—1928 та 1930—1935 роках — прем’єр-міністр Польщі. У сучасній Польщі Пілсудський вважається одним із батьків відродженої Польської держави.

Ставлення Пілсудського до України було неоднозначним. З одного боку, він підтримував уряд УНР та її армію. З іншого, — за його правління Польща загарбала Західну Україну, де здійснювала політику дискримінації українців.

Раніше повідомлялося, що в Житомирі відкрили меморіальну дошку на честь українсько-польського союзу проти більшовиків.

Дивіться також:

Союз Петлюри і Пілсудського. Як це було

1921: Пілсудський вибачається перед солдатами Петлюри (ВІДЕО)

Пілсудський, Петлюра та інші люди, які примиряли Україну і Польщу

"Інтеграція галицьких українців до Польської держави у 1920-1930-ті рр."

Гордіїв вузол. Українська проблема в ІІ Республіці Польській

Емісар ГКЧП. Таємні переговори в кабінеті у Кравчука

За версією Крючкова, Кравчук сам був ініціато­ром введення надзвичайного стану в кількох областях України. І шеф КГБ переконав його цього не робити. Те, що згадували Кравчук, Масик і генерал Шариков, у деталях збігалося. Версія Крючкова суперечила версії Варенникова, а вони обидві — суперечили тому, що роз­повідала решта присутніх у кабінеті Кравчука.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.