Хворий аргентинець почав розповідати, що він – Гітлер. ФОТО

У невеличкому містечку Сальта на заході Аргентини знайшовся чоловік, який називає себе диктатором Адольфом Гітлером, який останні 70 років переховувався

Про це пише "ГалІнфо".

Чоловік розповідає, що прибув у 1945 в Аргентину з документами на Германа Гантерберга, які начебто підробили працівники гестапо. Дідусь, якому сьогодні мало би бути під 128 років, пояснив, що вирішив "вийти з тіні" через те, що ізраїльські спецслужби припинили переслідувати нацистів.

"Мене звинуватили у безлічі злочинів, яких я ніколи не робив. Через це я витратив більш ніж половину життя, ховаючись від євреїв. Тому я вже покараний", – сказав він.

 

Чоловік також планує видати власну біографію вже до вересня цього року, аби відновити репутацію.

"Мене показали поганим хлопцем, бо ми програли війну", – вважає мешканець Аргентини.

У той же час дружина Германа (справжнє ім'я чоловіка) Анджела Мартінез, якій 55 років, вважає, що її коханий страждає від слабоумства, оскільки раніше заяв про Гітлера він не робив. Вперше аргентинець "розкрив таємницю" 2 роки тому. Саме тоді у нього почали проявлятися перші ознаки хвороби Альцгеймера.

 

"Інколи він забував, хто я і де він є. Він говорив про євреїв та про демонів", – ділиться жінка.

У той же час, вона не виключає, що чоловік у юності був нацистом, тому, ймовірно, він страждає від відчуття провини.

Відзначимо, що теорія про втечу Гітлера до Америки не є новою: кілька років тому двоє британських істориків Данстан та Уільямс провели розслідування, за яким фюрер начебто втік з коханкою до Патагонії.

Левко Лук'яненко. Незалежність на день народження

Небагато світових політиків можуть похвалитися тим, що саме на їх день народження випадали доленосні події для їх країни. Саме така подія сталася у 1991-му. Україна стала незалежною. Левку Лук’яненку тоді виповнилося 63.

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.