Музей-вагон Злуки УНР та ЗУНР у Фастові пограбували. ФОТО

Невідомі пограбували Музей-вагнон Злуки УНР та ЗУНР у м. Фастові Київської обл.

Про це написав директор музею Едуард Мондзелевський на своїй сторінці у "Фейсбуці".

Фото: ukrainaincognita.com

Сліди пограбування помітили під час чергової екскурсії.

"Невідомі злодії виламали замок у дверях вагону, потрощили експозицію і стіни музею, та покрали в середині багато цінних експонатів (старих монет Австро-Угорської, Німецької і Російської імперій, срібну гривню часів Київської Русі, козацького мідного кухоля, бронзових речей, телефон І пол. ХХ ст., стару книжку ХІХ ст. тощо) і допоміжної техніки (телевізор, електроконвектор)", - написав Мондзелевський.

 
 

На думку директора, пограбування сталося вночі. Оскільки на вітринах і віконних шторах залишилися великі плями крові, імовірно зловмисники порізалися склом із розбитих шибок.

 

Мондзелевський звернувся до правоохоронних органів, які вже проводять слідство.

"Повірьте, довго прийдеться оговтуватися нашому музею і відновлювати його колишню повноцінну експозицію. На жаль, одні все життя збирають і примножують щось, а другі тільки тим і живуть, що щось у когось крадуть", - констатує Едуард Мондзелевський.

 
 

Нагадаємо, Музей-вагон Злуки УНР та ЗУНР розташований на вокзалі м. Фастів на Київщині. Саме в цьому місці відбулося підписання попередньої угоди про Злуку УНР та ЗУНР, яку урочисто проголосили 22 січня 1919 року. Експозиція музею відображає як цю історичну подію, так і період Української революції 1917-1921 років уцілому, а також інші сторінки історії Фастова. Установили Музей-вагон 1993 року.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.