Ми ніколи не згодимося на знак рівності між УПА і АК, — Ващиковський

Польща ніколи не погодиться поставити знак рівності між УПА і Армією Крайовою.

Про це заявив глава МЗС Польщі Вітольд Ващиковський, повідомляє "Європейська правда" з посиланням на портал Interia.pl.

За його словами, його останній візит до Львова показав багато невирішених проблем і відсутність волі їх вирішувати.

"Ми ніколи не погодимося поставити знак рівності між УПА і Армією Крайовою, а це ми часом чуємо від окремих українських співрозмовників", - сказав Ващиковський.

Він визнав, що під час воєн трапляються різні речі.

"Однак з боку Армії Крайової не було політики знищення населення на території, де точилася війна з окупантом. З боку УПА така політика була, і це задокументовані факти", - заявив міністр.

Він наголосив, що Україна потребує адвоката на міжнародній арені, і Польща може лишитися таким адвокатом. Однак, Ващиковський повторив свою тезу про те, що російська агресія не може бути виправданням, щоб уникнути проблем і проведення реформ.

"Ми ще терплячі, але інші європейські країни, як от Угорщина і Румунія вже починають діяти проти інтересів України, наприклад у грудні не буде комісії Україна-НАТО, зате буде подібна зустріч з Грузією", - сказав польський дипломат.

"Ми хочемо, щоб українці усвідомили, що у них можуть бути реальні проблеми, створені не обов’язково Польщею. Але Польща може допомогти їх вирішити. Подивимося, як вони на це зреагують", - заявив він.

Як повідомлялося, під час офіційного візиту до Львова 4-5 листопада міністр закордонних справ Польщі Вітольд Ващиковський відмовився відвідати Національний музей-меморіал жертв окупаційних режимів "Тюрма на Лонцького" через позицію його директора про те, що Польща 1918 року окупувала Західну Україну.

Раніше політик в ефірі одного з телеканалів заявив, що польське МЗС готує заборону на в’їзд до Польщі тим громадянам України, які стоять на антипольських позиціях і носять мундири дивізії військ СС "Галичина".

8 травня 2024 - Кінець Другої світової війни та війна Росії проти України

У Німеччині та на Заході панувало переконання, що висновок із Другої світової війни - через велику кількість жертв та страждань, у Європі ніколи знов не має бути війни - поділяє так само й Росія. При цьому ігнорували, що ще в часи СРСР цей погляд був лише частиною вшанування пам'яті, яку затьмарювало сприйняття війни як тріумфальної перемоги над фашизмом. Страждання й жертви серед військових і цивільних не сприймались в якості застереження від нової війни, насамперед вони слугували підкресленню величі та значимості радянської держави.

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.