Фільм про Мустафу Джемілєва переміг на міжнародному фестивалі в Казахстані

Документальний фільм про лідера кримськотатарського народу, народного депутата Мустафу Джемілєва переміг на міжнародному фестивалі "Бир Дуйно – Киргизстан 2017".

Таку інформацію опублікувала правозахисна організація Amnesty International у Facebook, передає "Український інтерес".

"Маємо чудову інсайдерську новину! Буквально щойно документальный фильм "Мустафа"/ Feature Documentary "Mustafa" отримав нагороду "Найкращий фільм за висвітлення прав та свобод людини" на міжнародному фестивалі "Бир Дуйно – Киргизстан 2017", – повідомили правозахисники.

Фільм "Мустафа" показує глядачеві історію життя українського політика і громадського діяча, його боротьбу за повернення кримських татар до Криму в період радянської влади, висновок і етап голодування. Картина розкриває характер кримськотатарського національного лідера і оповідає про сучасний період життя Джемілєва, його боротьбу за деокупацію Криму.

Історія розказана самим героєм, істориками, найближчим оточенням Джемілєва, радянськими дисидентами. Режисер Ахмед Сарихаліл використовував як постановочні кадри моменти зі спогадів лідера кримських татар, так і фрагменти інтерв’ю, документальні хроніки.

Бюджет стрічки становив 50 тисяч доларів, які надав Національний Фонд підтримки демократії і 150 тисяч гривень пожертв.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.