Три десятки організацій столиці закликають Київраду завершити декомунізацію вулиць міста

Київська міська рада має завершити перейменування вулиць столиці, які підпадають під дію закону про декомунізацію, а також увічнити в міській топоніміці визначних діячів українського визвольного руху Миколу Міхновського та Людмилу Фою, - з таким відкритим листом до депутатів звернулись три десятки громадських організацій.

Звернення громадськості спровокували події на засіданні Київської міської ради 12 жовтня 2017 року. Тоді деякі депутати, у тому числі й значна частина депутатів фракції "Солідарність", вирішили заблокувати здійснення топонімічних змін та виконання Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" у столиці.

Зокрема, пишуть активісти, ідеться перейменування вулиць Петровського, Семашка, Генерала Наумова, проспекту Героїв Сталінграда та інших об’єктів, які є символікою доби панування КПРС.

Громадськість також висловила своє обурення тим, що міська рада столиці не спромоглася увічнити в міській топоніміці таких визначних діячів українського визвольного руху як Микола Міхновський та Людмила Фоя, незважаючи на те, що ці пропозиції пройшли усі необхідні формальні процедури і були підтримані переконливою більшістю киян на громадських обговореннях.

"Життя Міхновського безпосередньо пов'язане з Києвом, адже він тут мешкав, навчався, а також брав активну участь в розбудові війська Української Народної Республіки. Окрім того, якраз цього року Україна відзначає 100 років від початку Української революції 1917 року, одним з основних натхненників якої був саме Микола Міхновський", — пояснює Максим Кобєлєв, голова громадської ініціативи "Дріжджі".

Також у 2017 році Україна на державному рівні відзначає 75-ту річницю створення УПА, легендарною розвідницею якої була киянка Людмила Фоя.

"Ганебно, що у рік, коли Україна відзначає ювілеї настільки важливих подій національної історії, Київрада не просто гальмує "декомунізацію" столиці та наповнення столичного публічного простору українським змістом, а навіть відверто ігнорує волю киян, які однозначно висловилися на користь таких перейменувань", — обурюються активісти.

Громадські організації закликали депутатів Київради виконати вимоги українського законодавства, продовжити очищення столиці від топонімічного колоніального спадку і нарешті реалізувати волю киян, підтримавши усі пропозиції перейменувань, які містяться в  проекті рішення Київської міської ради №08/231-4799 від 05.12.2016 "Про перейменування проспекту, бульварів, вулиць, провулків, уточнення назв та повернення історичної назви у місті Києві".

"Раніше керівництво міста та депутати Київради не раз демонстрували державницьку позицію. Сподіваємось, що і цього разу депутати ухвалять рішення на користь України і на користь майбутнього, а не в догоду минулому та дріб’язковим політичним інтересам", — сподіваються підписанти.

Звернення підписали:

  • Громадська ініціатива "Дріжджі"

  • Громадський сектор Євромайдану

  • ГО "C14"

  • ГО "Братство АТО"

  • БО "Фонд оборони України"

  • ГО "Вогонь відродження"

  • Спілка ветеранів війни з Росією

  • Спілка Української Молоді в Україні

  • Всеукраїнська громадська організація "Не будь байдужим!"

  • Центр Національного Відродження

  • Національний центр правозахисту

  • 16 сотня Самооборони Майдану

  • Громадянський рух "Відсіч"

  • Ініціатива "Україномовний Київ"

  • Київське міське об’єднання ГО "Всеукраїнське Товариство "Просвіта" ім. Т.Шевченка"

  • Київська міська організація Товариства "Меморіал" імені Василя Стуса

  • ГО "Країна гідних людей"

  • ГО "За комфортне життя"

  • ГО "Голінська сотня"

  • ГО "Молодьожка"

  • Рух "Простір свободи"

  • ГО "Асоціація молодіжних громадських ініціатив та організацій"

  • Молодіжний націоналістичний конгрес

  • ГО "Мегамарш"

  • Ініціатива "Бойкот російської попси"

  • Ініціатива "Бойкот російського кіно"

  • Об'єднання студіюючої молоді "Зарево"

  • ВГО "Молодий Народний Рух"

  • ГО "За українськомовний Київ"

  • Інститут реформ та розвитку Києва

  • Мережа "Вільні Люди"

Як повідомлялося, відомі інтелектуали закликали міську владу Львова надати ім'я польського політичного і громадського діяча, прихильника співпраці з Україною Яцека Куроня.

Справа Шухевича: політична міфологія та дослідницькі підходи

Тема колабораціонізму українського визвольного руху у Другій Світовій війні з нацистами вперше чітко проартикульована на початку 1960-х, коли професор Берлінського університету Альберт Норден заявив у жовтні 1959 року, нібито бійці батальйону "Нахтігаль" у перші дні нацистської окупації Львова вбили до трьох тисяч поляків та євреїв. У квітні 1960 року у Москві влаштували прес-конференцію, на якій, серед іншого, представили двох начебто свідків подій. З тих часів за "Нахтігалем" та Романом Шухевичем почала закріплюватися на Заході слава колаборанта та воєнного злочинця.

30 червня 1941. Як Бандера Незалежність відновлював

Події у Львові стали сигналом для тисяч оунівців і їхніх симпатиків. По всіх селах і містечках Західної України відбувалася один і той же сценарій: група молодих ентузіастів захоплювала приміщення владних органів — хоча це сказано надто гучно, адже «Совєти ще не пішли, а німці ще не прийшли» і влада фактично валялася на вулиці.

Ігор Калинець: «Для мене поезія мала бути загадкою, яку слід відгадати, розшифрувати"

Іноді мене запитують, чи я шкодую, що моє життя так склалося. Мені здається, що ні. Не мало б воно тоді смислу, якби я не перейшов через те все, якби не було тих 60-х, ув’язнення у 70-ті, того піднесення національного — всі ті події допомогли мені відчути, що я щось значу, що я щось зробив, що я комусь потрібен власне таким, яким я є в даний момент. Мені здається, що то і є сенс мого життя.

Петро Франко. Таємниці життя і смерті

28 червня 1890 року народився наймолодший із трьох синів Івана Франка – Петро. В історію визвольної боротьби він увійшов як один із засновників української скаутської організації "Пласт", хоробрий старшина Легіону Українських січових стрільців, командант летунського відділу Української Галицької армії. Для сталінського ж режиму він став небезпечним ворогом народу, якого ліквідували, ймовірно, у перші дні німецько-радянської війни.