У Мінську відкрилася перукарня "Чекіст"

3 січня 2018 року в білоруській столиці запрацювала чоловіча перукарня ("барбершоп") під назвою "Чекіст".

Заклад розташовується на вул. Тимірязєва, повідомляє білоруська служба Радіо "Свобода".

 

Свої мотиви для вибору назви один із співзасновників "барбершопу" Олег пояснює так:

"Усім подобається фільми з Джеймсом Бондом. Назва "Чекіст" має на увазі загальне поняття – працівник органів державної безпеки. КДБ, ФСБ, британська розвідка, будь-які розвідки світу й органи державної безпеки. Коли ми просто подивимося фільми про спецслужби, то в нас вималюється образ людини, яка завжди добре виглядає, приклад для чоловіка, завжди акуратна зачіска. На нього завжди приємно подивитися. Такі люди завжди в порядку, успішні. Тому ми вибрали цю назву".

За словами його компаньйона Іллі, назва "Чекіст" слугує "фішкою", яка допомагає виділятися на мінському ринку, насиченому перукарнями:

"На дворі ХХІ століття, і сучасна молодь, напевно, не так багато уваги звертає на історію. Старші люди, звичайно, звернуть увагу на нашу назву. Імовірно, з їх боку буде певний негатив. Але ми на цьому не акцентуємо увагу. Звичайно, в історії за цим словом негатив, сталінські репресії. Але ми не хочемо в це заглиблюватися чи привертати увагу. Ми хотіли нестандартну назву, яка б викликала цікавість і все".

Як відомо, чекістами називали (й у деяких пострадянських країнах продовжують називати) співробітників репресивних спецслужб. Слово походить від російської абревіатури ЧК – Надзвичайної комісії по боротьбі з контрреволюцією та саботажем, утвореної більшовиками в 1917 році.

Такою була перша назва репресивно-карального органу СРСР, який потім реорганізовувався в ГПУ, ОГПУ, НКВД, НКГБ, МВД, МГБ і КГБ.

Нагадаємо, група російських науковців звинуватила  директора ФСБ Росії Олександра Бортникова у виправданні сталінських репресій.

Емісар ГКЧП. Таємні переговори в кабінеті у Кравчука

За версією Крючкова, Кравчук сам був ініціато­ром введення надзвичайного стану в кількох областях України. І шеф КГБ переконав його цього не робити. Те, що згадували Кравчук, Масик і генерал Шариков, у деталях збігалося. Версія Крючкова суперечила версії Варенникова, а вони обидві — суперечили тому, що роз­повідала решта присутніх у кабінеті Кравчука.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.

Міф та апологія Дмитра Яворницького

Дмитра Яворницького вважають чи не найбільш дослідженою постаттю серед українських істориків: за кількістю написаних про нього книжок, статей та знятих фільмів він йде пліч-о-пліч хіба що з Володимиром Антоновичем і Михайлом Грушевським. Парадокс Яворницького полягає в тому, що кількість написаного про нього прямо пропорційна зміфологізованості його життєпису.