Російські академіки звинувачують директора ФСБ у виправданні сталінських репресій

Група російських науковців виступила зі зверненням після інтерв’ю, яке дав директор ФСБ Росії Олександр Бортников напередодні Дня співробітника органів держбезпеки (державне свято в РФ).

На думку вчених, голова спецслужби виправдовує сталінські репресії. Про це йдеться в їхньому відкритому листі, яке опублікувала газета "Коммерсант", передає російська служба Бі-Бі-Сі.

У листі академіки й члени-кореспонденти Російської академії наук нагадують, що в  1930—40-х роках у в’язницях і таборах опинилися мільйони людей, а цілі народи потерпіли переселення з місць історичного проживання.

"Ми рішуче протестуємо проти ревізії уявлень про нелюдську і антинародну сутність репресій і закликаємо всіх розсудливих людей, які не бажають своїм дітям пережити жахи 1930-х років, долучитися до нашого протесту", — йдеться в листі.

Інтерв’ю генерал-полковника Бортникова, приурочене до століття Всеросійської надзвичайної комісії (ВЧК), спадкоємцем якої вважається Федеральна служба безпеки (ФСБ), опублікувала "Российская газета" 19 грудня.

На початку бесіди голова ФСБ попереджає, що хоче "розставити потрібні акценти і відповісти на деякі спірні запитання", щоб "об’єктивно оцінювати минуле".

Відповідаючи на запитання про репресії, Бортников заговорив про долі самих чекістів. Зокрема, він заявив, що понад 20 тисяч співробітників органів держбезпеки самі стали жертвами репресій.

"Коли я прочитав інтерв’ю, де пан Бортников розповідає, що більшість рішень в 1930-х були доречні, — заявив "Коммерсанту" академік РАН Сергій Стишов. — Що шляхом репресій країна карала поганих чекістів і поганих партпрацівників… Мені захотілося запитати: а за що карали науковців? За що карали артистів, художників? За що карали селян, робітників, простих громадян?".

"Схоже, вперше після ХХ з’їзду КПРС одна з найвищих посадових осіб нашої держави виправдовує масові реперсії 1930—40-х років", — резюмували вчені.

Як повідомлялося, 58% росіян, опитаних експертами "Левада-Центру", шкодують про розпад СРСР.

Як кдб намагався перешкоджати заходам з ушанування Євгена Коновальця

В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України виявлено низку документів про те, як органи кдб срср у різні періоди відстежували заходи української діаспори з ушанування пам'яті голови ОУН Євгена Коновальця і намагалися всіляко перешкоджати їх проведенню.

Маріан Ґолемб’євський "Стер" – речник польсько-українського порозуміння

Маріан Ґолемб’євський – закинутий парашутом з Англії офіцер Армії Крайової / Делегатури Збройних Сил, член поаківської організації "Воля і Незалежність" (WiN), довголітній політичний в’язень та опозиційний активіст, пов’язаний з "Рухом" та ROPCiO. Його життєва історія під час та одразу після Другої світової війни міцно вписалася у складні польсько-українські відносини.

Корсунь. Фрагмент із книжки "Невиграна війна" Івана Гаврилюка

Жовті Води, Корсунь, Пилявці, Збараж, Зборів — ці назви глибоко вкоренилися в національну пам’ять як символи козацької військової слави. Однак за блиском цих звитяг ховається парадокс: переможний поступ війська Хмельницького затьмарила прикра поразка під Берестечком, а воєнні успіхи так і не стали тривкими політичними здобутками. Чому ж так трапилось? Відповідь на це запитання історик Іван Гаврилюк шукав не загалом у Хмельничинні, а у воєнному мистецтві очільників Козацької революції.

Від Золотої Слободи до Арлінгтонського національного кладовища. Юрко Коцай - перший олімпійський чемпіон українського походження

У світову історію плавання він увійшов як George Harold Kojac – дворазовий олімпійський чемпіон, рекордсмен світу, лікар і полковник Військово-повітряних сил США. Проте за американізованим прізвищем Kojac стояла українська родина Коцаїв із невеликого подільського села Золота Слобода. Історія цієї родини пояснює не лише спортивні успіхи Юрка Коцая, а й життєві принципи, які визначили весь його подальший шлях.