Теорія про міграцію до Америки із Сибіру підтвердилася

Учені реконструювали ДНК померлого понад 11 тис. років тому немовляти й виявили невідому раніше популяцію стародавніх індіанців. З'ясувалося, що корінні жителі Америки були розбавлені мігрантами із Сибіру.

3 січня міжнародна команда вчених повідомила про успішне розшифроування ДНК померлої 11,5 тис. років тому у віці шести тижнів дівчинки, кістки якої археологи виявили на Алясці у 2010 році.

Це другий за давністю геном людини, коли-небудь виявлений у Північній Америці, який проливає світло на те, як предки корінних американців потрапили в Західну півкулю, пише "Гордон" з посиланням на The New York Times. Результати аналізу ДНК опублікував журнал Nature.

Згідно з цими даними, померла дитина належала до раніше невідомої групи людей, яка відкололася від інших корінних американців одразу або незабаром після їх прибуття в Північну Америку.

Співавтор дослідження Ескі Віллерслев із Копенгагенського університету наголосив, що знайдено найранішу з відомих гілок людства в Америці. Дослідження підтвердило теорію, згідно з якою американці були розбавлені мігрантами із Сибіру.

У 2010 році під час розкопок у долині річки Танана в центральній частині Аляски виявили тимчасову стоянку стародавніх людей. Там у вогнищі археологи виявили кістки двох немовлят, із яких учені спробували виділити залишки генетичного матеріалу.

Найдавніша виділена вченими ДНК у Північній і Південній Америці має вік 12,7 тис. років. Також було розшифровано геном людини, що жила 8,5 тис. років тому, кістяк якої було виявлено на березі річки у штаті Вашингтон.

Корінні жителі Америки походять від двох основних груп предків – північної (кілька племен у Канаді, а також індіанці навахо й апачі у США) і південної (інші племена індіанців у США, а також корінні народи Центральної і Південної Америки).

Найдавніші з раніше виділених ДНК належали до південної гілки корінних американців. Однак кістки виявленої у 2010 році дівчинки не належать до північної та південної гілок, а є частиною раніше невідомого населення Америки, яке генетично відокремилося від предків корінних американців приблизно 20 тис. років тому.

Учені назвали цих людей стародавніми берінгінами. Берінгія належить до Аляски і східної краю Сибіру, які під час останнього льодовикового періоду були пов'язані сухопутним мостом, що дало змогу жителям Азії потрапити в Західну півкулю.

Предки знайденого немовляти є вихідцями з Азії й відділилися від нинішніх китайців приблизно 36 тис. років тому.

Орієнтовно 25 тис. років тому потік генів жителів Азії до Америки практично припинився – і предки корінних американців стали генетично ізольованими. Вони почали ділитися на окремі генетичні групи приблизно 20 тис. років тому. Першими відкололися стародавні берінгійці, представницею яких і є виявлена дівчинка. Ще приблизно 4 тис. років потому, за оцінками вчених, з'явилися північна і південна гілки корінних американців.

Нове дослідження доводить існування стародавніх берінгів, однак не дає вченим відомостей про їхню долю.

Нинішні корінні американці, які живуть в околицях місцевості, біля якої було виявлено кістки дівчинки, належать до північної гілки. Дослідження демонструє, що їхні предки повернулися на Аляску, можливо, замінивши або витіснивши давніх берінгійців.

Американський спокій під радянську балалайку

Менш ніж за місяць до проголошення незалежності України, 1 серпня 1991 року, президент США Джордж Буш-старший виступив у Верховній Раді УРСР. Промова американського президента відома як "Chicken Kiev Speech", викликала гостру реакцію як у західній пресі, так і в Україні.

"Цього разу це війна". Фрагмент із книжки Крістофера Кларка "Сновиди"

Уранці 28 червня 1914 року, коли ерцгерцог Франц Фердинанд із дружиною Софією прибули на залізничний вокзал у Сараєві, Європа ще жила в мирі. Через 37 днів спалахнула війна, яка забрала життя понад кільканадцять мільйонів людей, зруйнувала низку імперій і докорінно змінила хід світової історії. У книжці Крістофера Кларка "Сновиди" події, що призвели до Першої світової війни, розгортаються майже похвилинно.

"Архіви — це пам'ять народу"

Інтерв’ю з представниками Державної архівної служби України Анатолієм Хромовим і Тетяною Шевченко для Музею "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова.

Мирон Коновалець. "Він ніколи не афішував те, що робив для брата"

На відміну від Євгена Коновальця, який фігурує у багатьох справах і сотнях довідок та агентурних повідомлень органів нквс, про брата Мирона відомостей дуже мало. Водночас його роль у діяльності УВО і ОУН була доволі важливою, хоч і мало публічною. В архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України вдалося знайти й дослідити кілька цікавих документів, які підтверджують це і доповнюють скупі сторінки біографії Мирона Коновальця – доктора права, талановитого журналіста і активного громадського діяча.