АНОНС: Виставка про кобзарство у ХІХ-ХХІ століттях "(Р)ЕВОЛЮЦІЯ МІФУ"

Хто вони такі – кобзарі, лірники, бандуристи та стихівничі? Чим вони відрізнялися від жебраків? Чи справді були закритим братством із суворим "кодексом" поведінки, обрядами-ініціаціями та навіть таємною мовою? До чого тут Шевченко і чому їх намагались знищити? Про це розкаже міжінституційний освітньо-виставковий проект "(Р)ЕВОЛЮЦІЯ МІФУ: трансформація кобзарства у ХІХ-ХХІ століттях".

До Європейського року культурної спадщини в Україні та з нагоди 204-ї річниці з дня народження поета, музей Тараса Шевченка представляє міжінституційний освітньо-виставковий проект "(Р)ЕВОЛЮЦІЯ МІФУ: трансформація кобзарства у ХІХ-ХХІ століттях".

У центрі уваги – традиційний для української культури образ народного співця та його зміни в історичній ретроспективі.

 

Сьогодні різниця між образом старого діда, що співав історичних пісень під супровід кобзи, збираючи цим навколо себе чимало людей, 200 років тому та молодої дівчини, яка навчалася гри на бандурі у музичній школі й зараз виступає на концертах та фестивалях, не є очевидною. А це, фактично, прояви одного "міфу" про кобзаря, який у ХІХ- ХХІ століттях відігравав різну роль для суспільства.

Експозиція складається з 4 блоків:

1. Дошевченківське розуміння кобзарства (старцівство). Тут розкривається соціально-економічна природа старцівства, простежується організаційна структура кобзарства, система навчання й спосіб передачі досвіду/знань, презентується музичне мистецтво кобзарів, бандуристів, лірників.

2. Шевченків міф про кобзаря+Шевченко-кобзар. Блок присвячений побутуванню міфу про кобзаря як хранителя, носія і транслятора історичної (національної) пам’яті (від Шевченка до "розстріляного з'їзду кобзарів), поясненню, чому ми називаємо Тараса Шевченка Великим Кобзарем?

3. Радянський міф про кобзаря. Акцентує увагу на тому, яких змін зазнало кобзарство за роки радянської влади (вихолощення природньої суті явища).

4. Сучасний синкретичний міф. Блок задуманий як простір для роздумів про місце кобзарства в сучасному українському музичному мистецтві (відеоряд).

На виставці будуть представлені: живопис, графіка та скульптура з колекції Національного музею Тараса Шевченка та Національного художнього музею України, унікальні світлини та концертні афіші з фондів Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України та Центрального державного архіву зарубіжної україніки, музичні інструменти з приватних збірок, а також відеоматеріли.

У рамках освітньо-виставкового проекту відбудуться кураторські екскурсії, покази фільмів, концерти традиційних і сучасних виконавців, дитячі квести.

Куратори: Вікторія Антоненко, Анастасія Аболєшева.

Час: З 20 лютого по 18 березня 2018 р.. Відкриття 22 лютого о 19:00

Місце: Національний музей Тараса Шевченка, бул. Тараса Шевченка, 12, м. Київ

Контакти: (044) 234 40 39

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.