АНОНС: Виставка про кобзарство у ХІХ-ХХІ століттях "(Р)ЕВОЛЮЦІЯ МІФУ"

Хто вони такі – кобзарі, лірники, бандуристи та стихівничі? Чим вони відрізнялися від жебраків? Чи справді були закритим братством із суворим "кодексом" поведінки, обрядами-ініціаціями та навіть таємною мовою? До чого тут Шевченко і чому їх намагались знищити? Про це розкаже міжінституційний освітньо-виставковий проект "(Р)ЕВОЛЮЦІЯ МІФУ: трансформація кобзарства у ХІХ-ХХІ століттях".

До Європейського року культурної спадщини в Україні та з нагоди 204-ї річниці з дня народження поета, музей Тараса Шевченка представляє міжінституційний освітньо-виставковий проект "(Р)ЕВОЛЮЦІЯ МІФУ: трансформація кобзарства у ХІХ-ХХІ століттях".

У центрі уваги – традиційний для української культури образ народного співця та його зміни в історичній ретроспективі.

 

Сьогодні різниця між образом старого діда, що співав історичних пісень під супровід кобзи, збираючи цим навколо себе чимало людей, 200 років тому та молодої дівчини, яка навчалася гри на бандурі у музичній школі й зараз виступає на концертах та фестивалях, не є очевидною. А це, фактично, прояви одного "міфу" про кобзаря, який у ХІХ- ХХІ століттях відігравав різну роль для суспільства.

Експозиція складається з 4 блоків:

1. Дошевченківське розуміння кобзарства (старцівство). Тут розкривається соціально-економічна природа старцівства, простежується організаційна структура кобзарства, система навчання й спосіб передачі досвіду/знань, презентується музичне мистецтво кобзарів, бандуристів, лірників.

2. Шевченків міф про кобзаря+Шевченко-кобзар. Блок присвячений побутуванню міфу про кобзаря як хранителя, носія і транслятора історичної (національної) пам’яті (від Шевченка до "розстріляного з'їзду кобзарів), поясненню, чому ми називаємо Тараса Шевченка Великим Кобзарем?

3. Радянський міф про кобзаря. Акцентує увагу на тому, яких змін зазнало кобзарство за роки радянської влади (вихолощення природньої суті явища).

4. Сучасний синкретичний міф. Блок задуманий як простір для роздумів про місце кобзарства в сучасному українському музичному мистецтві (відеоряд).

На виставці будуть представлені: живопис, графіка та скульптура з колекції Національного музею Тараса Шевченка та Національного художнього музею України, унікальні світлини та концертні афіші з фондів Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України та Центрального державного архіву зарубіжної україніки, музичні інструменти з приватних збірок, а також відеоматеріли.

У рамках освітньо-виставкового проекту відбудуться кураторські екскурсії, покази фільмів, концерти традиційних і сучасних виконавців, дитячі квести.

Куратори: Вікторія Антоненко, Анастасія Аболєшева.

Час: З 20 лютого по 18 березня 2018 р.. Відкриття 22 лютого о 19:00

Місце: Національний музей Тараса Шевченка, бул. Тараса Шевченка, 12, м. Київ

Контакти: (044) 234 40 39

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.