АНОНС: Зісельс та Становський розмовлятимуть про Польщу

Член Ініціативної групи "Першого грудня" Йосип Зісельс та директор Центру міжнародної співпраці міста Люблін Кшиштоф Становський на панельній дискусії "Рецидиви несвободи. Зміни польської політики пам’яті" поміркують про регіональні новації та перспективи діалогу між країнами.

"Контраверсійні зміни до закону про Польський Інститут національної пам’яті, щодо яких обурилися Україна, США та Ізраїль, а також впливові польські інтелектуали, мають свої причини популярності серед польського населення. І ми маємо їх розуміти та зважати на них", — говорить в.о. директора Центру досліджень визвольного руху Анна Олійник.

Що мотивує людей до підтримки таких новацій? Що ми маємо знати про польське суспільство (і навпаки), щоб формувати майданчики для продовження діалогу? Хто має бути ініціатором примирення — суспільство, науковці, політики? Чи є зв'язок між травматичним досвідом тоталітарного минулого та тенденцією відходу від цінностей консенсусу та партнерства?

Ми продовжуємо діалог між експертами з України та Польщі, щоб знайти відповіді на питання, як рухатись далі.

 

Участь у другій зустрічі, яку Центр досліджень визвольного руху проводить спільно з Київським центром УКУ у рамках посттоталітарних студій, візьмуть:

  • Кшиштоф Становський (Польща) — директор Центру міжнародної співпраці м. Люблін, екс-президент Фонду "Солідарність", екс-заступник глави МЗС Польщі.
  • Йосип Зісельс — голова Асоціації єврейських громад України (Ваад Україна), віце-президент Конгресу національних громад України, член Ініціативної групи "Першого грудня", діяч українського єврейського руху, дисидент.   

Модератор Сергій Стуканов — журналіст "Громадського радіо".

Раніше 22 лютого відбулась дискусія польського журналіста та політолога Павела Боболовича та українського історика та медіаексперта Романа Кабачія. Запис дискусії можна переглянути тут.  

Нагадаємо, 1 лютого Сенат Польщі проголосував за зміни до закону про Польський Інститут національної пам’яті. Згідно з ними за заперечення злочинів "українських націоналістів" (водночас визначення останніх закон не дає) можна отримати штраф або три роки в’язниці. Також заборонено покладати відповідальність на поляків за нацистські злочини, вчинені на території Польщі під час Другої світової війни. 6 лютого Анджей Дуда, Президент Польщі, підписав закон.

 

27 лютого, 18.30

Місце: Київський центр Українського католицького університету (вул. І. Мазепи, 10А).

Організатори: Центр досліджень визвольного руху та Київський центр УКУ.

Акредитація на захід проводиться за телефоном: 096 366 29 87 (Анна Олійник)

Вхід вільний.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.