Харківському досліднику майя встановили пам’ятник у Мексиці. ФОТО

У мексиканському місті Меріда відкрили пам’ятник Юрію Кнорозову, який дешифрував ієрогліфічну писемність майя.

Про це пише Explorer Life.

 Пам'ятник Кнорозову. Фото: УНІАН

Монумент встановлено поряд з Великим музеєм світу майя. З лицьового боку панелі Кнорозов зображений у повний зріст, тримаючи в руках кішку Асю. З іншого боку – ієрогліфи майя.

Крім того, на постаменті вибито слова Юрія Кнорозова з промови на церемонії вручення ордена – Ацтекського орла за виняткові заслуги перед Мексикою: "Серцем я завжди залишаюся мексиканцем".

 Демонічний Кнорозов з Асею

Український вчений, дослідник майя Юрій Полюхович коментує цю подію:

"Ця ініціатива відкриття пам’ятка належить учениці Юрія Кнорозова – Галині Єршовій, яка давно про це мріяла.

Як відомо, перший пам’ятник у Мексиці встановлено в Канкуні в 2012-му, який, радше, я б назвав у стилі Пікассо – таких нестандартних форм. Цей же монумент має більш звичну форму.

За основу взято найвідоміше фото радянського науковця з котом, бо він їх обожнював. Зазначу, що Юрій Кнорозов – радянський вчений, який народився в Україні, а жив і творив за часів Радянського Союзу.

Якщо говорити про його коріння, то в ньому змішана вірменська, українська та російська кров.

Місце відкриття пам’ятника, біля Великого музею світу майя, вибрали не випадково, адже він уособлює титанічну працю науковця.

Я радий, що такому великому вченому встановлено пам’ятник, однак в Україні, окрім назв вулиці в Харкові та Південному, де народився Юрій Кнорозов, нема нічого: ні монумента, ні наукового центру, ні гранітної таблички з його іменем, наскільки я знаю".

У далекому 1955 році радянський дослідник захищав кандидатську дисертацію "Повідомлення про справи в Юкатані" Дієго де Ланди, як етно-історичне джерело".

В цій праці Юрій Кнорозов описав, як він розшифровував писемність майя, ключова ідея якої полягає не в літерах чи окремих словах, а в складах. Доповідь науковця тривала лише 3,5 хвилин – комісія одразу вирішила присудити йому ступінь доктора наук.

Труднощі перекладу полягали в мізерній кількості пам’яток писемності майя, що збереглися до наших днів. Адже в 1562 році іспанський єпископ Юкатана Дієго де Ланда спалив колосальну кількість книг і пам’яток цієї культури, дізнавшись, що навернені до християнства майя продовжували ідолопоклонство.

Нагадуємо, що у лютому археологи знайшли в Мексиці незвичайне кільцеве поховання.

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.