Суд виправдав історика Юрія Дмитрієва

Суд зняв обвинувачення з історика за інкримінованими йому статтями про розпусні дії та виготовлення дитячої порнографії.

Про це повідомляє видання "Новая газета"

Юрій Дмитрієв. Фото: Анна Артем'єва, "Новая газета" 

Петрозаводський міський суд виправдав голову карельського "Меморіалу", історика Юрія Дмитрієва. Його звинувачували у використанні неповнолітньої прийомної дочки для виготовлення порнографії і розбещування її. За Дмитрієвим визнано право на реабілітацію.

Разом з тим суд визнав історика винним за статтею про зберігання зброї. Йому призначено покарання у вигляді 2 років і 6 місяців обмеження волі, однак з урахуванням часу, проведеного в СІЗО, Дмитрієву необхідно буде відзначатися в поліції тільки протягом наступних трьох місяців.

Вирок оголосили сьогодні в закритому засіданні, процедура зайняла близько двох годин. Раніше прокуратура вимагала для Дмитрієва 9 років колонії суворого режиму.

Юрію Дмитрієву інкримінували 9 фотографій, виявлених на його комп'ютері, на яких його прийомна донька Наталя зображена без одягу. Дмитрієв стверджує, що фотографував дівчинку голою для контролю її розвитку і звіту перед органами опіки. Таких фото у Дмитрієва на комп'ютері сотні, і до решти фотографій у слідства претензій немає.

Соратники Дмітрієва впевнені, що історика переслідують за багаторічну роботу з відновлення пам'яті про жертви політичних репресій. У 1997 році експедиція під керівництвом Дмитрієва виявила місце страти понад 9 тисяч осіб під час Великого терору в урочищі Сандармох.

Також Дмитрієв виявив масштабні поховання репресованих на Соловках, уздовж Біломорканалу, навколо Петрозаводська.

Нагадуємо, що Дмитрієв був арештований 26 грудня 2016 року. Звинувачення з самого початку спричинило суспільний резонанс. Російський "Меморіал" вважає справу проти Дмитрієва сфабрикованою.

Дмитрієв провів в ув’язненні більше року і був відпущений на підписку про невиїзд 27 січня цього року. У телефонній розмові із російськими медіа він подякував за підтримку усім, хто допомагав: "Це все ви зробили! Дякую усім вам!"

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.