За перейменування Дніпропетровської області висловилося 150 нардепів

Народний депутат України Андрій Денисенко зібрав 150 підписів депутатів під проектом змін до Конституції за перейменування Дніпропетровської області на Січеславську.

Про це повідомлє "Дніпроград" з посиланням на сторінку Андрія Денисенка у Facebook.

Андрій Денисенко оголосив про плани зареєструвати проект змін в апараті Верховної Ради. За перейменування області на Січеславську підписи поставили народні депутати різних фракцій і груп, крім Опозиційного блоку. Зокрема, особливо відзначив Денисенко колег-земляків Юрія Березу, Валентина Дідича, Сегія Рибалку та побратима Євгена Рибчинськоого, які збирали ці підписи разом з ним.

Також  пропозицію Денисенка підтримали уроженці області Дмитро Ярош, Віктор Кривенко, Віталій Купрій, Тетяна Ричкова, Максим Курячий, Олександр Дубінін, Андрій Немировський, Іван Кириленко, Олег Кришин, Віктор Галасюк, Альона Бабак та ін.

"Переконаний, що спільними зусиллями громадськості, науковців та культурних діячів, які ініціювали цей процес, та народних депутатів край п‘яти Січей нарешті отримає гідну назву, позбудеться тавра прізвища одного з організаторів Голодомору", - зазначив Андрій Денисенко.

На думку народного депутата, назва на честь Запорізької Січі, - найкраща для області, яка, за його словами, зупинила Путіна.

"Справа відновлення національної пам‘яті та ідентичності нашого народу - один з наріжних каменів розбудови української держави. Серце козацького краю поверне собі ім‘я, дароване предками, в час, коли уславлений дух Січі після трьох сотень років російського полону знов буяє степом і ярами над Дніпром. Якби важко не було, але ми переможемо, Україна буде!", - додав Андрій Денисенко.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.