У селі на Запоріжжі увічнили бойове братство січових стрільців і вільних козаків. ФОТО

27 квітня в с. Біленьке Запорізького району Запорізької області урочисто відкрили меморіальну дошку, присвячену бойовому братерству Українських січових стрільців та місцевих вільних козаків.

Про це повідомляє департамент інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю Запорізької ОДА.

Знак установили в рамках історико-краєзнавчого проекту "Місця пам’яті Української революції 1917-1921 років" завдяки копіткій роботі запорізького історика, керівника дослідницького центру "Спадщина" Юрія Щура.

 

До учасників церемонії відкриття звернувся заступник директора Департаменту Олександр Зубченко: "Ми поступово повертаємо справжню українську історію Запорізького краю, позбавляємося радянських міфів. Маємо знати про подвиг наших земляків, які сто років тому разом із вихідцями із Західної України боронили свободу української землі".

 

До вітань приєдналися голова Запорізької райдержадміністрації Анатолій Васюк, ветеран АТО Тимур Книш, заступник Біленьківського сільського голови Марина Нотанова.

Меморіальну дошку освятив священик Української православної церкви отець Михайло. Пам’ять борців за Україну вшанували хвилиною мовчання та покладанням квітів.

 

ДОВІДКА:

15 квітня 1918 року загін Українських січових стрільців під командуванням Осипа Микитки висадився з пароплава в с. Біленькому.  На пристані солдатів зустріли десятки святково одягнених місцевих жителів.

До Вишиваного приєдналися понад 30 біленьківців. Того ж дня увечері вони рушили вверх по Дніпру та висадились неподалік залізничного вокзалу "Запоріжжя – 1". У ході запеклого бою було знищено майже 400 російських окупантів. З нашого боку загинув стрілець Ярема, п’ятьох українців було поранено. 

Героя поховали на високій козацькій могилі поблизу Біленького. На жаль, на сьогодні через створення Каховського водосховища визначити це місце неможливо.  Тоді ж на похорон героя зійшлися тисячі людей, народний хор під керівництвом сільського вчителя співав "Заповіт".

Докладніше про бої з більшовиками на Запоріжжі :

Українська весна 1918 року на Запоріжжі: боротьба за Олександрівськ

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.