АНОНС: У Києві покажуть фільм про «іншу сторону» війни

У День Перемоги відбудеться показ фільму режисера Бернгарда Віккі "Міст".

Про це повідомляє кіноклуб "Evropa".

 

Навряд варто заперечувати те, що історія Другої Світової – це історія написана переможцями, а тому не може бути вільною від ідеологічних упереджень і не дає можливості повноцінно сформувати думки і оцінки щодо цих непростих подій.

Але що ми насправді знаємо про Третій Рейх, про його людей, його солдатів? Про що вони мріяли, чим були сповнені їх серця? Як вони бачили цю війну?

Для багатьох з нас ці питання досі лишаються без відповіді і ми вимушено лишаємось в тенетах упереджень. Саме тому погляд на війну "з іншої сторони" насправді цінний та важливий.

Кінокартина "Міст" німецького режисера Бернхарда Віккі була знята "по живому", з кінця війни минуло лише 14 років (1959). Мабуть саме це забезпечило неймовірну реалістичність фільму, щирість, непідробну емоційність та зворушливість.

"Міст" – це про палаючі серця, віру та жертовність, любов та дружбу.

"Міст" – це про відданість батьківщині, навіть якщо вона не права, навіть якщо керівництво веде країну до пекла. Відданість, коли навколо зневіра і занепад, коли слова про обов’язок звучать вже ледь не сміховинно.

Час: 9 травня, середа, 20:00.

Місце: кіноклуб "E V R O P A", провулок Шевченка 5 (ст.м. Майдан Незалежності), Козацький Дім, 3 поверх.

Вхід вільний

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.