Спецпроект

АНОНС: Презентація книжки Енн Епплбом «Червоний голод»

В рамках «Книжкового арсеналу» пройде дискусія «Голодомор 1932 - 1933 рр.: погляд у минуле, сучасне і майбутнє» в межах презентації українського перекладу книжки Енн Епплбом «Червоний голод: війна Сталіна проти України».

Про це повідомляє Holodomor Research and Education Centre.

 

"Сталінська політика цієї осені неминуче велася по всьому зерновому регіону СРСР. Але в листопаді та грудні 1932 року він ще більше "встромив ніж" в Україну, навмисно створивши глибоку кризу.

Крок за кроком, використовуючи бюрократичну мову та тупу юридичну термінологію, радянське керівництво, при допомозі своїх заляканих українських колег, почало голод, що привело в наслідку до катастрофи, спеціально орієнтовану на Україну та українців ".

Учасники: Енн Епплбом (США), Юрій Рубан (керівник Головного департаменту з питань гуманітарної політики Адміністрації Президента України), Людмила Гриневич (директорка HREC in Ukraine), Станіслав Кульчицький (Інститут історії України НАНУ).

Організатор: Український науково-дослідний та освітній центр вивчення Голодомору "HREC in Ukraine". За підтримки Українського наукового інституту Гарвардського університету (HURI), Українського науково-освітнього консорціуму вивчення Голодомору (HREC), Благодійного фонду "Українсько-єврейська зустріч", Фонду "ІЗОЛЯЦІЯ. Платформа культурних ініціатив".

Час: 30 травня, середя, 15.00

Місце: Книжковий Арсенал-2018, сцена "Кафе Європа", вул. Лаврська, 10-12

Читайте також:

Червоний голод. Сталінська війна проти України

Восьмий "Книжковий арсенал". РОЗКЛАД "ІСТОРИЧНИХ" ПОДІЙ

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.