АНОНС: У Києві презентують книгу про "сіру зону" в анексованому Криму

«Люди «сірої зони» — це перша книга, у якій свідчать жертви окупації та люди, які не маючи владних повноважень, виступили проти російської армії. Для них «приєднання» півострова до Росії стало початком життя в «сірій зоні» — території, де не діють закони цивілізованого світу.

Книга створена за підтримки Українського інституту національної пам'яті. Вона охоплює період життя кримчан, коли російські силовики та спецслужби почали проти них масові репресії.

 

У проекті авторів Анни Андрієвської та Олени Халімон йдеться про ту частину історії "кримської весни", яку замовчує або навмисно спотворює російська пропаганда. Понад півсотні оповідей спростовують міфи про те, що анексія півострова була безкровна і що "кримчани не намагалися чинити опір, а добровільно вибрали Росію".

Як насправді Крим опинився під контролем Росії та чим це обернулося для його мешканців? Які методи застосовують російські спецслужби та силовики щодо мирних громадян на півострові? Відповіді на ці та інші питання дають кримчани, які стали свідками та жертвами російського військового захоплення півострова навесні 2014 року.

Спікери:

Володимир В’ятрович — Голова Українського інституту національної пам’яті, кандидат історичних наук, публіцист.

Анна Андрієвська — співавтор книги "Люди сірої зони", журналістка.

Олена Халімон — співавтор книги "Люди сірої зони", співробітниця Українського інституту національної пам’яті.

Андрій Щекун — співкоординатор руху "ЄвромайданКрим".

Наталія Каплан — сестра політв'язня Олега Сенцова.

Презентація книги "Люди "сірої зони" відбудеться у третю річницю початку кримінального переслідування кримчан російською владою за участь у Євромайдані. Після вироків кримських судів за це відбувають покарання активісти Олександр Костенко та Андрій Коломієць.

Також у книзі представлені історії кримських політв'язнів, зокрема, Олега Сенцова та Володимира Балуха, які зараз голодують у російській в'язниці та сімферопольському СІЗО.

5 червня, вівторок, 11.00

Місце: УКРІНФОРМ, 1-й поверх (Київ, вул. Б. Хмельницького, 8/16).
Вхід вільний.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.