На могилі хорунжого Армії УНР у Волинській області освятили пам'ятник

30 червня у с. Хотешів Камінь-Каширського району Волинської області освятили пам'ятник на могилі хорунжого Армії УНР Олександра Білецького.

Надгробок, збудований коштом благодійного фонду "Героїка", освятив митрополит Луцький і Волинський Михаїл (Зінкевич), повідомляє сторінка "Героїки" у "Фейсбуці".

У другій половині дня у приміщенні Хотешівської загальноосвітньої школи пройшла урочиста академія, присвячена видатному односельцю.

 

Директор Камінь-Каширського народного краєзнавчого музею Наталія Пась виступила з доповіддю про життя православного священика о. Білецького, презентувала раніше невідомі світлини і документи. Голова спілки краєзнавців Камінь-Кащирського району Володимир Хитрик прочитав лекцію "Людські долі в контексті подій і часу", присвячену учасникам визвольного руху Камінь-Каширщині.

Віддати шану Олександру Білецькому до Хотешова приїхали гості з Києва, Луцька, Ковеля, Маневич, керівництво Камінь-Каширської районної державної адміністрації, районної ради.

 

Пам'ятник на могилі Олександра Білецького споруджено коштом жертводавців: Івана Омелянюка (благодійний фонд "Волинь-Україна"), Анатолія Сверби, Андрія Панова, Сергія Панасюка.

ДОВІДКА:

Олександр Білецький народився в 1903 році в Новоград-Волинському повіті Волинської губернії в родині священика. У 1920 р. воював проти Червоної армії в лавах 4-го кінного полку 4-ї Київської дивізії Армії УНР. У листопаді того ж року разом з українським військом перейшов річку Збруч і був інтернований у польських таборах. У 1924 р. висвятився на православного священика.

Малюнок хорунжого Білецького - робота художника Артура Орльонова

 

Пастирське служіння ніс на Волині, де доклав надзвичайних зусиль для утвердження національної свідомості серед українського селянства. Згодом нав’язав тісні контакти з ОУН, брав участь у формуванні перших загонів УПА. 26 квітня 1943 року, на другий день Великодня, під час звершення в церкві святкової Літургії, був вбитий червоним партизаном. Похований у с. Хотешів.

Як повідомлялося, на могилі члена Центральної Ради й учасника бою під Крутами Валентина Отамановського з’явився надгробний пам’яник.

У Львові з'явиться скульптурна композиція українським бійцям Листопадового Чину.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.