Меморіал концтабору Дахау шукає родичів військовополонених з України

Музей-меморіал колишнього нацистського концтабору Дахау розшукує родичів радянських військовополонених, розстріляних у 1941—1942 роках. Серед них є 97 українців. Співробітники меморіалу мають надію, що їм вдасться вийти на нащадків воїнів, що були страчені тоталітарним режимом.

Про це написала історик Ольга Скороход у колонці для ЦЕНЗОР.net.

Невелику експозицію і меморіал пам’яті жертв розстрілів на місці колишнього "полігону СС Хеберсхаузен" співробітники Музею-меморіалу "Концтабір Дахау" відкрили у 2014 році. 22 червня 2019 року музей-меморіал "Концтабір Дахау" планує відкрити нову частину виставки про "полігон СС Хеберсхаузен" і доповнити меморіальні плити новими іменами жертв розстрілів.

 Експозиція, присвячена радянським військовополоненим, на місці розстрілів на полігоні Хеберсхаузен. Фото: de.wikipedia.org

Полігон Хеберсхаузен було споруджено в 1937—1938 роках за два км від основного табору концтабору Дахау. Як повідомляють фахівці, тут службовці СС, які охороняли табір, проводили тренування зі стрільби.

У 1941—1942 років живими мішенями для есесівців стали радянські військовополонені, яких сюди цілеспрямовано провозили страчувати. Це були офіцери Червоної армії — євреї, політичні комісари, представники інтелігенції, яких айнзацкоманди "відсортували" в таборах для радянських військовополонених військових округів Мюнхена, Нюрнберга, Штутгарта, Вісбадена та Зальцбурга згідно з расовими та ідеологічними критеріями.

 Зразок облікової картки військовополоненого Михайла Великодського. Центральний архів Міністерства оборони РФ
Зразок облікової картки військовополоненого Михайла Великодського, зворот 

Загалом на полігоні Хеберсхаузен було розстріляно близько 4000 радянських військовополонених. Співробітники музею-меморіалу за різними документами встановили прізвища і короткі відомості на 816 осіб. Із цього списку вони відібрали біля сотні прізвищ офіцерів, які були родом з України.

Усі полонені офіцери, що зазначені у списку, проходили у радянських документах як ті, які пропали безвісти. Тепер з’явилася можливість рідним дізнатися, де вони загинули і відвідати їх могилу.

Варто зазначити, що німецькі науковці самостійно переклали прізвища жертв розстрілів з латиниці на кирилицю. Тому з метою зменшення кількості можливих спотворень і різночитань українські пошуковці подають список російською — у такому вигляді, як отримали. Крім того, можуть бути неточності у назвах населених пунктів. Всі дані подані на момент 1941 рік, коли брали на обік полонених червоноармійців і заповнювалися анкети.

Переглянути Список полонених з України, розстріляних у 1941-1942 роках у концтаборі Дахау

За більш детальною інформацією звертайтеся до наукової співробітниці Інституту історії України НАНУ, Тетяни Пастушенко tetiana_p@ukr.net.

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.