Через демонтаж фігур польських левів у Львові виник скандал

Леви повинні залишитися на своєму місці, – вважає голова Інституту національної пам’яті Польщі Ярослав Шарек. Так історик коментує резолюцію Львівської обласної ради про усунення скульптур левів з Меморіалу львівських орлят.

Депутати обласної ради вважають, що скульптури на польському цвинтарі встановлені незаконно і вони є частиною польської пропаганди, пише вижання Форпост із посиланням на Польське радіо.

 Фото: Форпост

"Важко зрозуміти бажання усунути ці скульптури. Україна нині – це велика незалежна держава. Яким чином можуть становити загрозу ці два леви на цвинтарі захисників Львова. Вони там повинні залишитися".

Двох кам'яних левів повернули на "Цвинтар захисників Львова" у 2015 році. Нині вони стоять там прикриті дерев’яними щитами. Львівська обласна рада ще у 2016 році прийняла подібну резолюцію з вимогою усунути скульптури з польського кладовища.

Цьогоріч депутати Львівської обласної ради проголосували за усунення левів з цвинтаря орлят, що розташований на Личаківському кладовищі. За проголосували 45 депутатів на сесії 25 жовтня.

Львівська обласна рада вимагає усунення скульптур левів з Меморіалу львівських орлят. Відповідну резолюцію до українського уряду та правоохоронних органів України прийняли депутати обласної ради. Вони вважають, що скульптури на польському цвинтарі встановлені незаконно і вони є частиною польської пропаганди.

У резолюції, надісланій Польському радіо прес-службою Львівської обласної ради, написано, що скульптури левів на Цвинтарі орлят у Львові раніше були частиною пропагандистсько-військового цвинтарного комплексу і нині стають причиною можливих провокацій.

За словами депутатів обласної ради, леви на польський військовий цвинтар повернули завдяки зусиллям польської сторони, але за згодою міської влади Львова.

У документі депутатів зазначено, що бажання польської сторони помістити скульптури левів на цвинтарі є елементом, як написано, стратегії польських політиків, направленої на використання шовіністично-імперських настроїв щодо Львова.

У заяві депутатів Львівської обласної ради зазначено, що бажання таємно встановити пам’ятники польській окупації Львова триває на тлі руйнування українських пам’ятників на території Польщі, що відбувається за мовчазної згоди польської місцевої влади.

Читайте також:

Солідарність заради майбутнього. ЗВЕРНЕННЯ

Про поховання гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного та перспективи його пошуків

Зібрання в одному місці поховань національних героїв – ефективний спосіб підтримки національної ідентичності та пам'яті народу. Зараз активно йде створення подібного пантеону героїв України. У зв'язку із цим у суспільстві почалися обговорення та пошуки могил звитяжних предків, яких варто перепоховати в поважному місці. Однією з таких особистостей безумовно є гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний. Це одразу розбурхало розслідування стосовно місця його поховання.

Убивство Степана Бандери. Таємна місія агента кдб "Люкса"

Одразу після вбивства 15 жовтня 1959 року в Мюнхені Степана Бандери органи кдб срср розгорнули масштабну кампанію з дезінформації світової громадськості про обставини цього гучного злочину, його замовників і виконавців. Одним із тих, кого на всіх етапах цієї спецоперації залучали до стеження за лідером ОУН, створення умов для його ліквідації та відвернення уваги від справжнього вбивці, був агент на псевдо "Люкс", завербований ще у 1932 році.

Китаїв: за 10 кілометрів від Хрещатика дивом збереглося місто часів Русі

На півдні Києва збереглося місто часів князя Володимира: майже 400 курганів, пів кілометра валів, головний в'їзд, давні дороги і велике поселення, де тисячу років тому вирувало життя. Це - Китаїв, пам’ятка археології національного значення. У центрі Києва оборонні вали давньоруського міста майже повністю поглинула забудова. А всього за десять кілометрів від Хрещатика їх досі можна побачити. Це місце пережило князів, монгольську навалу, імперії, революції та радянську владу. Але чи переживе Китаїв сучасний Київ?

Сусід із сьомої квартири. Справа киянина Венедикта Баранова: як бідність, страх і буденний антисемітизм робили катів зі "звичайних радянських людей"

На початку жовтня 1941-го до будинку №30 на Межигірській вулиці під'їхала підвода. Поліцай із нагайкою запитав, "де тут живуть жиди". Баранов, який стояв біля воріт, одразу повів його на п'ятий поверх, до квартири номер 17. Там залишалася хвора паралізована жінка-єврейка Рахіль Самойовська. Баранов зніс стару з п'ятого поверху і кинув на підводу. У цей час його дружина Анна стягнула з її ніг фетрові боти. Підвода рушила в бік Верхнього і Нижнього Валів.