У архівних документах репресованих знайшили шматки хліба часів Голодомору

У читальному залі Центрального державного архіву громадських об’єднань України відбудеться прес-конференція з приводу виявлення серед архівних документів унікальної знахідки – хліба часів Голодомору 1932-1933 років.

Шматочки хліба, виготовлені "з невідомої сировини", збереглися в архівній кримінальній справі людини, котра пережила Голодомор 1932-1933 років.

"Такой образчик хлеба я оставил моим детям для назидания…", - пояснював репресований.

Під час прес-конференції архівісти за сторінками документів відтворять шлях знайденого хліба – від очевидця Голодомору до сучасників, ознайомлять з долею людини, яка наважилась зберегти "речові докази" злочину влади, поділяться подальшими планами щодо дослідження цієї унікальної знахідки.

Також під час прес-конференції демонструватиметься добірка документів із фондів Центрального державного архіву громадських об’єднань України, що розкривають механізми реалізації злочинної політики радянської влади, спрямованої на винищення українського народу, відтворюють жахливі реалії життя в умовах Голодомору 1932-1933 років.

У прес-конференції візьмуть участь заступник Міністра юстиції України Денис Чернишов, Голова Державної архівної служби України Тетяна Баранова, директор Центрального державного архіву громадських об’єднань України Ольга Бажан.

Час: 19 листопада, понеділок, 12.00

Місце: Читальний зал Центрального державного архіву громадських об’єднань України, вул. Генерала Алмазова, 8

Вхід вільний

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.

Про Невідомого Солдата

Є вислів "війна закінчиться тоді, коли буде похований останній солдат". Він далекий від реальності. Насправді жодна війна не закінчена. Тому могила невідомому солдату - це важливий символ, адже це пам'ятник усім - і тим, хто поки що невідомий, і тим, кого ми ніколи не знатимемо по імені.