Спецпроект

На Запоріжжі відкрили пам’ятник селянам-повстанцям. ФОТО

У селі Борисівка Приморського району, за ініціативи облдержадміністрації відкрили пам’ятний знак учасникам народного повстання проти колективізації та жителям села, які загинули від Голодомору 1932-1933 років.

У селян не було зброї, вони чинили масовий ненасильницький спротив, до останнього підтримували одне одного, без жодних шансів на перемогу боролися проти радянської каральної машини – повідомляє УІНП.

 Фото: Запорізька ОДА

Багато десятиліть ці події були під грифом "цілком таємно". Дізнатися про них запоріжці змогли завдяки книжці заступника Голови Українського інституту національної пам’яті Володимира Тиліщака "1930. У.С.Р.Р. Повстання".

До присутніх на відкритті пам’ятного знаку звернувся заступник директора Департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю облдержадміністрації Олександр Зубченко:

"Ми пам’ятаємо – ми сильні, такими словами Український народ та весь світ вшановує пам’ять жертв Голодомору 1932-1933 років. Геноцид був помстою за відчайдушний спротив режиму, за Українську революцію 1917-1921 років.

У нашій пам’яті живі імена людей, які віддавали останню крихту хліба своїм сусідам, старим людям, дітям. Сьогодні нащадки кремлівських катів марять знову підкорити Україну. Але на захисті нашої свободи надійно стоїть український солдат – нащадок тих, кого намагалися зламати голодом кремлівські окупанти та їхні посіпаки".

 Фото: Запорізька ОДА

Борисівський сільський голова Валентина Чебан розповіла, що у жовтні 1930 року партійне керівництво вирішило помститися за низькі темпи хлібозаготівель та забрати у людей усе збіжжя і борошно. Для цього прислали уповноважених та комсомольців.

Так звані "буксирні бригади" ходили по хатах та вигрібали останнє. Спротив розпочався 6 жовтня 1930 року у дворі 24-річного Івана Бондаренка. Найактивнішими протестувальниками були жінки. Вони перекривали в’їзди до садиб, розганяли "активістів", повертали награбований хліб. Кількох господинь заарештували.

У відповідь сотні людей оточили сільраду, погрожуючи штурмом. Жінок відпустили і заворушення продовжилися. Відсіч грабіжникам давали родини Пилипа Онищенка, Афанасія Потанєєва та багатьох інших селян. Помстою комуністичної влади стали жорстокі репресії та занесення села на "чорну дошку" в 1932 році. Жертвами Голодомору стали понад 250 борисівців.

Житель села Леонід Ромашка згадує, що батько розповідав йому про три похоронні команди, які збирали тіла померлих людей. Їх ховали у братських могилах на північній стороні сільського кладовища. Нині там збереглися лише кілька старих кам’яних хрестів. Про початок голодомору в селі взимку 1931 року згадує у своїх мемуарах уродженець Борисівки, видатний правозахисник та дисидент Петро Григоренко.

Увічнення пам’яті народних месників та земляків, яких убивали голодом, є одним із пріоритетів обласної влади. Незабаром новий пам’ятний знак відкриють у селі Новогородківка Мелітопольського району, імена загиблих односельців повернуться на Михайлівщину і Бердянщину.

 Фото: Запорізька ОДА

Читайте також:

Архівісти продемонстрували знайдені оригінальні зразки хліба часів Голодомору. ФОТО

Левко Лук'яненко. Незалежність на день народження

Небагато світових політиків можуть похвалитися тим, що саме на їх день народження випадали доленосні події для їх країни. Саме така подія сталася у 1991-му. Україна стала незалежною. Левку Лук’яненку тоді виповнилося 63.

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет "Нова Рада", "Трибуна", "Свобода", "Український голос", "Розбудова нації" та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Парадоксаліст Прушинський та українське питання

Коли на полях Другої світової війни лунали канонади вибухів, Ксаверій Прушинський уже радив полякам не надто опиратися передачі Львова та Вільнюса українцям і литовцям. Це було задовго до Ґедройця, Мєрошевського та отця Маєвського. Тим самим він закономірно накликав на себе шквал критики з боку співвітчизників, чому не допомогли потім ані спроби пояснити свою логіку, ані обіпертися на авторитети. Проте це не змінює факту першості у виголошенні ідей, які потім трактуватимуться як примиренство.

Радянський ядерний колапс. Уривок із книги "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин

Після розпаду Радянського Союзу Україна успадкувала третій за потужністю ядерний арсенал у світі. Але разом з цією військовою потугою українська влада опинилася перед складною дилемою: чи варто відмовитися від зброї масового знищення в обмін на міжнародні гарантії, чи, попри загрозу міжнародної ізоляції, шукати шлях до утвердження себе як ядерної держави. Книжка "Бомба у спадок" Мар’яни Буджерин — це глибоке аналітичне дослідження цього вибору.