Науковці показали вміст недавно знайденого повстанського архіву. ФОТО, ВІДЕО

Звіти підпілля ОУН, листування провідників, списки загиблих і депортованих, радянські документи. Таким є вміст архіву ОУН, знайденого недавно в Самбірському районі Львівської області.

Про це в коментарі Гал-інфо розповів генеральний директор Національного музею-меморіалу "Тюрма на Лонцького" Руслан Забілий.

У віднайденому архівів – десятки документів. Серед них є добре збережені і такі, які перебувають у вкрай критичному стані. За словами Забілого, спершу архів був закопаний просто в землі, після чого його переховали в бідон.

 
 

Архів складається зі звітів датованих 19461948 роками. Найбільше дослідників зацікавили списки загиблих повстанців, але наразі відкрити їх неможливо, аби не втратити інформацію.

"Це дуже цікавий документ  "Список упавших. Репортажі". Іншими словами – це список загиблих із описом того де, і за яких обставин вони загинули. Також є список арештованих, але його теж наразі відкрити неможливо. В архіві є списки депортованих під час сумнозвісної операції "Запад" "Реєстрація вивезених на Сибір родин". Вони у досить непоганому стані збереження. Є й робочий зошит зв’язкового, або референта пропаганди, він також потребує реставрації та консервації",  зазначив Руслан Забілий.

 
 


Також в архіві є низка документів радянського зразка: військові квитки, свідоцтво про народження, комсомольські квитки.Окрім того, в архіві міститься зібрана повстанцями інформація про тих, хто співпрацював з окупаційною радянською владою: списки комсомольців, інформація про установи Дрогобицького району, про місцеву адміністрацію. Уся ця інформація дуже детальна. Тут вказані прізвища і навіть місячна платня у карбованцях.

 

"Нашу увагу привернув один документ  комсомольський квиток із вкладеною у нього фотографією. На світлині чоловік у військовій радянській формі. Документ виданий на ім’я Богдана Площинського у лютому 1946 року. Потрібно пошукати це прізвище у списках комсомольців, які містяться у цьому архів" розповів Руслан Забілий.

Наразі науковці проводять першочергові рятувальні роботи, аби не втратити цінну інформацію. 

Більше фото документів архіву підпілля ОУН Самбірщини дивіться в матеріалі  "Гал-Інфо".

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер Леонід Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.