Вінницький архів створив он-лайн виставку про історію архівної справи

Майже 150 документів, починаючи з 1820-х років і до наших днів, презентував Державний архів Вінницької області в он-лайн експозиції, яка з’явилася на сайті закладу до Дня архівного працівника.

Про це пише Олеся Шуткевич для видання "День".

 Фото: "День"

Виставка складається з п’яти розділів. Перший містить матеріли про діяльність Вінницької губернської комісії, її засновників, а також перші згадки про становлення архівної системи на Поділлі зокрема.

У наступних представлені документи і світлини, які інформують про розбудову архівної справи у період визвольних змагань 1917–1921 років, більшовицького руху, голодомору та німецької окупації. Он-лайн експозиція дає повне уявлення про діяльність архівної установи від початку ХІХ століття і до сьогодення.

 Фото: "День"

"Архівна справа на Поділлі і Вінниччині зокрема зародилася ще в другій половині ХVІ століття, коли було створено Брацлавське воєводство й розпочали діяльність шляхетські суди: ґродський, земський та підкоморський.

Перша конкретна вказівка на існування місця концентрації архівних документів сягає 1580 року, коли через необережність сталася пожежа Вінницького замку, у якій згоріла переважна більшість королівських актів на маєтки місцевої шляхти, – розповідає головний спеціаліст відділу інформації закладу к.і.н. Костянтин Завальнюк.

– За козаччини ґродські та земські книги зберігалися при судах. А після відкриття у 1909 році у Вінниці окружного суду, дія якого поширювалася на 7 повітів Подільської губернії, при канцелярії старшого нотаріуса окружного суду було створено Вінницький нотаріальний архів, який дав старт повноцінній архівній діяльності.

 Фото: "День"

У 1920 році у Вінниці була створена архівна секція охорони пам’яток давнини, мистецтва і природи. У тому ж році при ній створено Подільський обласний архів, який складався з архівного, бібліотечного і бібліографічного відділів.

У вересні 1920 р. утворено Подільське губернське архівне управління при губнаросвіті, а Подільський обласний архів ліквідовано. А вже навесні 1922 році розпочалося створення Подільського губернського історичного архіву для зберігання дореволюційних архівних документів. Він був укомплектований з матеріалів Подільського та Кам’янець-Подільського архівних управлінь".

Реорганізація архівних закладів та їх перейменування тривали кілька років поспіль, то через новий адміністративно-територіальний поділ (1930 р.), то у зв’язку із запровадженням нових структур і штатів, то через окупацію.

Все це відображено в представлених документах: книгах записів, указах, циркулярах та положеннях. Особливо цікавими є звіти архівних службовців. Вони є унікальним джерелом з вивчення історії архівної справи краю, які чекають своїх дослідників.

Усі документи експозиції представлені у вільному доступі. Переглянути їх можна, не виходячи із дому, достатньо прости зайти на сайт архіву у розділ "Документальні виставки".

Читайте також:

В інтернеті з’явився оцифрований архів найбільшого українського видання Польщі

Биківнянський меморіал: пам'ять про вбитих заради живих

30 квітня 1995 року громадський діяч, один із фундаторів Українського товариства "Меморіал", багаторічний дослідник Биківні Микола Лисенко занотував у своєму щоденнику: "30-го, в неділю, відбулося відкриття Меморіального комплексу на Биківнянських могилах. Це за поданням т-ва "Меморіал" та інституту історії України. Відкривав Київський мер А. Косаківський, але людей було небагато. Ми були там усією родиною з 9 до 13 год."

Операція «Вісла»: геноцид, воєнний злочин чи етнічна чистка

Чим була операція «Вісла»? Хто повинен відповідати за кривду, заподіяну українцям Закерзоння 1947 року? Чи варто Україні «симетрично» відповідати на політичні рішення чинної влади Польщі, проголошуючи геноцидом дії комуністичної польської влади проти мешканців українських етнічних територій, що відійшли до Республіки Польща після Другої світової війни? Спробуймо дати кваліфікацію подіям операції «Вісла», виходячи не з емоцій та політичної кон’юнктури, а з позиції норм міжнародного права.

"Я аж ніяк не українофіл". Фрагмент із книжки "Розділена династія" Фабіана Бауманна

Несподіваний погляд на націоналізм: не як історичну неминучість, а як усвідомлений політичний вибір, — пропонує у книжці "Розділена династія" швейцарський історик Фабіан Бауманн. Він досліджує долю київської родини Шульгиних, яка менш ніж за пів століття розділилася на дві протилежні національні гілки: російську та українську. Революція 1917 року остаточно розмежувала Шульгиних: один із них загинув у бою під Крутами, захищаючи Українську Народну Республіку, а другий — воював проти неї.

Найбільша мрія у житті

– Володю, а яка у Вас найбільша мрія в житті? – Жанно, – кажу, – я хочу, щоб Україна була незалежною! Вона подивилася на мене, як на психічнохворого. Звісно, вона знала, що в університеті десь є якісь «божевільні націоналісти», але на філфаці, а не на мехматі.