У Києві експонують валізу Леонтовича, в якій він приніс «Щедрика»

Ймовірно, саме в цій валізі він і приніс «Щедрика», який згодом, після блискучої обробки композитора, став улюбленою різдвяною мелодією світу.

12 і 13 січня – останні дні показу унікального експоната, представленого в Києві вперше. Це дорожня валіза Миколи Леонтовича, яку можна побачити на виставці "Маестро Різдва" в Національному музеї історії України.

 Дорожня валіза Миколи Леонтовича. Початок ХХ століття.З колекції Тульчинського краєзнавчого музею.

Фото: НМІУ

Такі валізки, або ж конторки, були дуже популярні на початку ХХ століття. Композитор брав її з собою, подорожуючи Східним Поділлям і записуючи фольклор. Старожили с. Білоусівка Тульчинського району згадують, що М. Леонтович носив валізу в мішку за спиною.

Валентина Кузик, мистецтвознавиця та дослідниця творчості композитора, розповідає, що М. Леонтович мав феноменальний слух і більшість фольклорних мелодій запам’ятовував. А от слова йому треба було записувати. Як і більшість музикантів, композитор мав на слова не дуже добру памʼять.

"Дударик", "Пряля", "Козака несуть", знаменитий "Щедрик" та багато інших – Леонтович зробив понад 150 хорових обробок українських народних пісень, поєднавши традиції українського багатоголосся та професійну техніку поліфонії.

За життя він був провінційним учителем, диригентом переважно учнівських і студентських хорів, скромним композитором, який не шукав гучної слави.

Слава наздогнала М. Леонтовича (чи радше його твір "Щедрик") вже після смерті композитора, коли англомовна версія твору, відома як "Carol of the Bells", підкорила серця мільйонів. На жаль, досі у світі, та й в Україні мало знають про автора знаменитої мелодії.

Виставка "Маестро Різдва" запрошує зануритися в атмосферу творчості визначного українського композитора та дізнатися більше про його життєвий шлях. Відчути тонку душу маестро допоможуть автентичні експонати виставки, поєднані з витонченими витинанками роботи майстрині Дарини Альошкіної за мотивами творів М. Леонтовича.

Час: 12 січня, субота, 13.00 – відбудеться екскурсія виставкою. Про долю композитора розповідатиме куратор виставки "Маестро Різдва" –кандидат історичних наук, завідувач відділу рекламно-виставкової роботи Національного музею історії України Оксана Тараненко.

Останній день роботи виставки – 14 січня.

Місце: Національний музей історії України, вул. Володимирська, 2

Роман Шухевич. Останній звіт Головнокомандувача УПА

В архіві Служби зовнішньої розвідки України знайдено рукописний варіант останнього звіту Головного командира УПА Романа Шухевича. Аналіз цього звіту та інших розсекречених документів НКВД/МГБ УРСР засвідчує, що Головнокомандувач повстанців не мав жодних ілюзій з приводу того, як має постати вільна і незалежна Україна, а саме – силою зброї у запеклій боротьбі з московитами.

Життя з тавром "Молодої гвардії": доля українки, якій відвели роль зрадниці в ідеологічному романі

"Я хочу, щоб ми були разом на небесах", – сказав у концтаборі хлопець дівчині. Їх повінчав католицький священик Антон Куява. Це сталося під час повстання політичних в'язнів у Кенгірі в ГУЛАГу. Щастя бути разом у закоханих тривало менше двох місяців, а точніше – 42 дні. Однак любов не терпить обмежень, і на війну їй байдуже – вона творить диво народження нового життя й апріорі перемагає. У Києві живе витвір їхньої любові – донька Олена Бондаренко.

Чорний понеділок Корюківки

1-2 березня 1943 року чернігівська Корюківка пережила моторошні години знищення: кілька тисяч дітей, жінок, стариків без суду і слідства були методично розстріляні-спалені. Люди до останньої фатальної миті не вірили, що будуть покарані у такий жахливий спосіб за чиїсь дії, вони казали губителям : "Паночки, ми нічого поганого вам не зробили, це якась помилка..." І падали на землю, як снопи, скошені кулями.

Василю Листовничому – 150 років. Доля архітектора та його нащадків

Інженер та архітектор Василь Листовничий встиг попрацювати на уряд УНР – обіймав посаду будівничого Комісаріату в справах Київської шкільної округи. А ще був self-made man, який сам себе зробив і сам заробив на знамениту садибу у Києві на Андріївському, 13. І головне – виховав чудових нащадків. Він загинув від рук більшовиків у 1919-му. Ані точна дата, ані обставини його смерті достеменно невідомі.