АНОНС: У Центрі Довженка розкажуть про зірку львіського джазу й кіно Ренату Богданську

Журналіст, письменник і дипломат Богдан Нагайло розповість про неординарну долю Ренати Богданської - зірки львівської джазової сцени 1930-х, її шлях через усю Євразію аж до Лондона, де вона оселилася після Другої світової війни.

Із рідкісних документів й уривків фільмів, маловідомих фактів та спогадів постане полотно культурного життя в Україні між двома світовими війнами та історія українського кінематографу в еміграції, повідомили "Історичній правд" в Національному центрі Олександра Довженка.

Вперше в Україні буде показано фрагменти фільму "Великий шлях" (1946, Польща, Італія) всесвітньо відомого режисера Міхала Вашинського, у якому дебютувала Рената Богданська, та унікальні кадри з життя зірки.

Рената Богданська у фільмі "Новий шлях"

"Ведикий шлях" - це історія про закохану пару зі Львова, яку розлучили репресії та заслання до Сибіру. Вони знов зустрічаються лише на мить, коли вступають до новостворених загонів Польської армії. У її складі головний герой Адам (Альбін Оссовський) проходить Другу світову і у битві під Монте-Кассіно отримує поранення. У госпіталі медсестра знаходить його щоденник, на основі якого й розгортається сюжетна лінія фільму. Наречену Адама - Ірену - зіграла Рената Богданська.

Рената Богданська знялася лише у двох кінострічках, але її образ у "Великому шляху" є одним із найефектніших у європейському кінематографі.

В атмосферу 1930-х глядачів перенесуть романси з репертуару Ренати Богданської часів її участі в оркестрі легендарного Богдана Весоловського "Ябцьо-Джаз" у Львові у живому виконанні Марічки Хміль (вокал) та Kyiv Orchestrio.

 

ДОВІДКА:

Рената Богданська (Ірена Яросевич, Ірена Андерс, 1917-2010) - польська акторка і співачка українського походження. Народилася у м. Фройденталь в родині Миколи Яросевича, капелана Українських січових стрільців. Ірена стала зіркою львівського джазу 1930-х років і саме з нею пов’язані злет і розквіт "Ябцьо-Джазу" та "Львівського теа-джазу".

Другу світову війну пройшла у складі польської армії під командванням Владислава Андерса через Персію (Іран) до італійського Монте-Кассіно, де польські війська в складі союзницьких сил здобули легендарну перемогу, що відкрила дорогу на Рим. В Італії Рената Богданська знялася в фільмах Міхала Вашинського "Великий шлях" (1946) та "Незнайомець із Сан-Маріно" (1946) разом з легендами італійського кіно Вітторіо де Сіка та Анною Маньяні. 

У 1948 році вийшла заміж за польського генерала та політичного діяча Владислава Андерса. Решту життя провела у Великій Британії, працювала на радіо "Вільна Європа" та ВВС, ставши однією із впливових фігур польської діаспори. 

27 лютого, 19.00

Місце: Довженко-Центр, Сцена 6 (Київ, вул. Васильківська, 1, м. "Голосіївська").

Вхід: 60 грн. Квитки за лінком.

Акредитація для журналістів: pr@dovzhenkocentre.org

Читайте також:

Ірена Яросевич-Рената Богданська. Найкрасивіші очі Львова між двох вогнів ідентичності

Пам’ять про Голокост як зброя гібридної війни

Однією з цілей російського вторгнення було проголошено "денацифікацію України" – ліквідацію "режиму, який глорифікує нацистських поплічників", що автоматично означає співвідповідальність за Голокост. Надалі трагедії сучасної війни почнуть затьмарювати у пам'яті людей трагедії ХХ сторіччя. Це призведе до абсолютно іншого виміру конкуренції пам'ятей, яка до цього обмежувалася жертвами тоталітарних режимів минулого.

Останні дні і смерть Міхновського

Вранці 4 травня 1924 року 4-річний син Володимира Шемета – Ждан – вийшов у садок свого дому. Там дитина першою побачила, на старій яблуні, повішаним майже двометрове тіло гостя свого батька – Миколу Міхновського. Згодом Ждан розповість Роману Ковалю, що батько знайшов у кишені покійного записку: "Волію вмерти власною смертю!"

Останнє інтерв'ю мисткині Людмили Симикіної

Через мою майстерню пройшли всі дисиденти. Всім шилась свита. Я знала всі біографії. Я їх втішала, жаліла. Я знімала ту напругу психічного тиску, одягали новий одяг, знімали той, що вони мали, і вони відважно носили це. Я мріяла про іншу державу, про інший устрій. А одяг шився для цієї мрії. Ось сутність моя була в 1960-ті роки.

На могилі Алли Горської

2 грудня 1970 року на Київщині виявили тіло жорстоко вбитої Алли Горської. Поховали художницю у Києві на Берковецькому кладовищі. Її похорон перетворився в акт громадянського спротиву. Публікуємо текст Євгена Сверстюка, який він написав після смерті Алли Горської. Сверстюк виголосив його на похороні, згодом прощальне слово надрукували у пресі та поширили на Заході.